писар

Значення в інших словниках

1. писар — пи́сар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. писар — Писець, канцелярист, з. писака. Словник синонімів Караванського
3. писар — -я, ч. 1》 заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. 2》 Працівник штабної армійської канцелярії. 3》 іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. писар — ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Тільки з XIII-го віку появляються в Новгороді писарі, що пишуть уже великим чітким уставом (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
5. писар — Писар пише, писар маже, так запише, як хто скаже. Робить, як велять. Писар провинився, а шевця повісили. Покарали невинного. Приповідки або українсько-народня філософія
6. писар — ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Словник синонімів української мови
7. писар — ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227). 2. Працівник штабної армійської канцелярії. Словник української мови в 11 томах