1. Великий тлумачний словник сучасної мови

писар

пи́сар

-я, ч.

1》 заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець.

2》 Працівник штабної армійської канцелярії.

3》 іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді.

[Генеральний] писар — представник вищої військової адміністрації в Україні 17-18 ст., який очолював Генеральну військову канцелярію (начальник штабу).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писар — пи́сар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. писар — Писець, канцелярист, з. писака. Словник синонімів Караванського
  3. писар — Пи́сар, -ря, -реві, -рем, -рю! -сарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. писар — ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Тільки з XIII-го віку появляються в Новгороді писарі, що пишуть уже великим чітким уставом (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. писар — Писар пише, писар маже, так запише, як хто скаже. Робить, як велять. Писар провинився, а шевця повісили. Покарали невинного. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. писар — ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Словник синонімів української мови
  7. писар — ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227). 2. Працівник штабної армійської канцелярії. Словник української мови в 11 томах