1. Словник української мови в 11 томах

писар

ПИ́САР, я, ч.

1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець.

Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227).

2. Працівник штабної армійської канцелярії.

Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самієв махнув на ходу рукою: — Приймай… Писарі оформлять пізніше… (Гончар, III, 1959, 69);

Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки (Збан., Над Десною, 1951, 40).

[Генера́льний] пи́сар — представник вищої військової адміністрації на Україні XVII-XVIII ст., який очолював генеральну військову канцелярію.

Аж ось і генерального писаря уздріли. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тілько од його гамовання іще гірш підіймавсь гомін (П. Куліш, Вибр., 1969, 157);

— Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писар — пи́сар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. писар — Писець, канцелярист, з. писака. Словник синонімів Караванського
  3. писар — -я, ч. 1》 заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. 2》 Працівник штабної армійської канцелярії. 3》 іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. писар — Пи́сар, -ря, -реві, -рем, -рю! -сарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. писар — ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Тільки з XIII-го віку появляються в Новгороді писарі, що пишуть уже великим чітким уставом (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. писар — Писар пише, писар маже, так запише, як хто скаже. Робить, як велять. Писар провинився, а шевця повісили. Покарали невинного. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. писар — ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Словник синонімів української мови