1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

туманіти

Тумані́ти, -ні́ю, -ні́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманіти — (ставати нездатним сприймати) дурніти, чманіти. Словник синонімів Полюги
  2. туманіти — тумані́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. туманіти — (- зір) потьмарюватися; (- розум) сов. туманитися; (- людей) дурніти, тупіти, с. чманіти; (- очі) соловіти; (у присмерку) бовваніти; (від морозу) братися памороззю; (- обличчя) похмурніти. Словник синонімів Караванського
  4. туманіти — ТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Покриватися, огортатися туманом, ставати туманним. Потім краплі впали теплі, туманіє далина (М. Рудь); Туманіє і губиться в долині село (І. Цюпа); // Виднітися в тумані; виднітися, як у тумані, як крізь туман. Словник української мови у 20 томах
  5. туманіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Покриватися, огортатися туманом, ставати туманним. || Виднітися в тумані; виднітися, як у тумані, як крізь туман. || перен. Ставати невиразним, нечітким; забуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. туманіти — голова́ тумані́є (тума́ни́ться, чмані́є і т. ін.) від чого і без додатка. Хто-небудь втрачає чіткість думки, здатність виразно сприймати все навколишнє (від хвилювання, сильного болю, голоду і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  7. туманіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  8. туманіти — ТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Покриватися, огортатися туманом, ставати туманним. Потім краплі впали теплі, туманіє далина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 106); Туманіє і губиться в долині село (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах
  9. туманіти — Тумані́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. Черк. у. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Мкр. Н. Словник української мови Грінченка