Бог

Бог, -га

м.

1) см. Біг, бога.

2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (н. п.).

∗∗∗

Біг и бог, бога

м.

1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се время в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19.

2) Икона, образь. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440.

3) старий бог.? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228.

4) скляний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203.

5) біг-мі, біг-має. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І.

6) біг-ме. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Камен. у.

7) біг дав. Есть, имѣется. Галиц.

8) богу робити. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк.

9) знати богу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9.

10) бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у.

11) своїм богом зробити, піти. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. см. зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114.

12) ніяким богом не допросишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222.

13) за малим богом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219.

14) за невинного бога (побито, взято). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163.

15) спасеть же біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29.

16) коли вже те у бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223.

17) у бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у.

18) см. бі. ум. богонько, богочко, біженько, біжечко, божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бог — З паном богом: з причастям [XIV] А коня вже як вивели з хати, / Ксьондз до неї ввійшов з паном богом [XIV] Словник з творів Івана Франка
  2. бог — (для віруючих — свята істота) Господь, Господь Бог, Пан Бог, книжн. Творець, Сотворитель, Всевишній, Передвічний, Всемогутній, Цар Небесний, Спаситель, Вседержитель. Словник синонімів Полюги
  3. бог — І БІГ, Господь, Господь-Бог, Отець <�Цар, Владика> Небесний, Цар Всесвітній, Бог-отець, Пан-Біг, Владика Неба і Землі, Творець, Світотворець, Сотворитель, Вседержитель, як ім. Усевишній, Всеблагий; анал. Словник синонімів Караванського
  4. Бог — [Бог] -га, м. (на) Богов'і/Богу, кл. Божеи Орфоепічний словник української мови
  5. Бог — рідко біг, Бога, ч. У релігійних віруваннях – творець, що створив світ і керує ним та вчинками людей. || чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. Бійся (побійся) Бога!... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бог — БОГ, рідко БІГ, ч. 1. род. Бо́га, бібл. (з великої літери). Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом. На початку Бог створив небо та землю (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. Бог — Бог іменник чоловічого роду, істота у християнстві Орфографічний словник української мови
  8. Бог — Бог (Біг) Бог (м, ср, ст)||Бозя, Пан Біг ♦ пожа́лься, Бо́же: Хоч старий Гушалевич мав добрі побори і доходи з кам'яниці, то ходив убраний, що, що пожалься, Боже. Халат старий-старезний, поплямлений, витертий, що вилискував до світла, наче скло. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. Бог — Ані Богові, ані людям. Ні для чого непридатний. Бачить Бог з неба, що кому треба. Бог знає про наші потреби. Бог дав чоловікові душу, аби відріжнити його від звіра. Людина завжди повинна пам'ятати, що вона людина, а не звір. Бог з дурнями не говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. бог — 1. ◇ На кого бог пошле — так кажуть коли викидають щось, не побачивши куди, наприклад, з балкона комусь на голову. 2. ◇ Японський бог — виг. Здивування, враження. Словник сучасного українського сленгу
  11. Бог — Безсмертний, Біг, Біженько, Біжечко, Благий, Богонько, Богочко, Бог-плодій, Боготворець, Боготворитель, Боженько, Бозінька (дит.), Бозюсьо (т.с. Словник синонімів Вусика
  12. Бог — Найдосконаліша духовна істота, що є Творцем, найвищим Суддею і Паном кожного створіння; гол. об'єкт релігійного культу й кінцева мета людини; в монотеїстичних релігіях дуже акцентується особовий аспект Б. (у християнстві 3 особи у Святій Трійці); центр. Універсальний словник-енциклопедія
  13. Бог — бог (Госпо́дь) зна що таке́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  14. бог — БОГ — вищий, надприродний об'єкт філософської і релігійної думки та основний предмет релігійного культу. Наділений якостями абсолютного суб'єкта, якому властива абсолютна досконалість, найвищий розум, всемогутність, духовність, всезнання... Філософський енциклопедичний словник
  15. Бог — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
  16. Бог — Бог, Бо́га, в -зі (р., рос. Южный Буг); бо́зький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. бог — БОГ, рідко БІГ, бо́га, ч. У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей. Була б сестра, і був би брат, А то.. нема тепер нічого. Ні бога навіть, ні пів-бога (Шевч. Словник української мови в 11 томах