1. Словник синонімів Вусика

Бог

Безсмертний, Біг, Біженько, Біжечко, Благий, Богонько, Богочко, Бог-плодій, Боготворець, Боготворитель, Боженько, Бозінька (дит.), Бозюсьо (т.с.), Бозя, Великий, Владика, Всевидящий, Всевишній, Всевладний, Вседержитель, Всемогутній, Всеправедний, Всесильний, Всетворчий, Господь, Господь-Бог, Господь-Вседержитель, Добрий, Єдиний, Єдинорідний, Єдиносущий, Жалісливий, Животворящий, Заступник, Люблячий, Милосердний, Милостивий, Миролюбний, Отець, Пан-Бог, Прабог, Праведний, Праотець, Предвічний, Премудрий, Пресвятий, Примиритель, Промислитель, Святий, Серцевидець, Сотворитель, Спаситель, Створитель, Творець, Творитель, Утішитель, Чоловіколюбець, Чоловіколюбний

Фразеологічні синоніми: Верховний Судія; Високий Творець; Володар природи; Всевидяще око; Всеможний Бог; Джерело святині; Найвища Сила; Найвищий Учитель; Небесна Влада; Небесна Воля; Небесна Сила; Небесний Князь; Отець небесний; Подавець добра; Прадід природи; Пресвятий у Тройці Святій; Святий Владика; Святий Безсмертний; Святий Кріпкий; Святий Святостей; Хліб життя; Цар всесвітній; Цар небесний; Цар царів

Приповідки: Одному Бог дасть ситце, а другому решітце. Одному Бог дась так, а другому овак. О Боже-батьку, дай грошей шапку! Який Бог змочив, такий і висушить. Прости, Боже, сей раз та ще десять разів, а там — побачимо. Бозя калачі везе (кажуть дітям, коли гримить)

∗∗∗

див. чародій

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бог — З паном богом: з причастям [XIV] А коня вже як вивели з хати, / Ксьондз до неї ввійшов з паном богом [XIV] Словник з творів Івана Франка
  2. бог — (для віруючих — свята істота) Господь, Господь Бог, Пан Бог, книжн. Творець, Сотворитель, Всевишній, Передвічний, Всемогутній, Цар Небесний, Спаситель, Вседержитель. Словник синонімів Полюги
  3. бог — І БІГ, Господь, Господь-Бог, Отець <�Цар, Владика> Небесний, Цар Всесвітній, Бог-отець, Пан-Біг, Владика Неба і Землі, Творець, Світотворець, Сотворитель, Вседержитель, як ім. Усевишній, Всеблагий; анал. Словник синонімів Караванського
  4. Бог — [Бог] -га, м. (на) Богов'і/Богу, кл. Божеи Орфоепічний словник української мови
  5. Бог — рідко біг, Бога, ч. У релігійних віруваннях – творець, що створив світ і керує ним та вчинками людей. || чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. Бійся (побійся) Бога!... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бог — БОГ, рідко БІГ, ч. 1. род. Бо́га, бібл. (з великої літери). Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом. На початку Бог створив небо та землю (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. Бог — Бог іменник чоловічого роду, істота у християнстві Орфографічний словник української мови
  8. Бог — Бог (Біг) Бог (м, ср, ст)||Бозя, Пан Біг ♦ пожа́лься, Бо́же: Хоч старий Гушалевич мав добрі побори і доходи з кам'яниці, то ходив убраний, що, що пожалься, Боже. Халат старий-старезний, поплямлений, витертий, що вилискував до світла, наче скло. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. Бог — Ані Богові, ані людям. Ні для чого непридатний. Бачить Бог з неба, що кому треба. Бог знає про наші потреби. Бог дав чоловікові душу, аби відріжнити його від звіра. Людина завжди повинна пам'ятати, що вона людина, а не звір. Бог з дурнями не говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. бог — 1. ◇ На кого бог пошле — так кажуть коли викидають щось, не побачивши куди, наприклад, з балкона комусь на голову. 2. ◇ Японський бог — виг. Здивування, враження. Словник сучасного українського сленгу
  11. Бог — Найдосконаліша духовна істота, що є Творцем, найвищим Суддею і Паном кожного створіння; гол. об'єкт релігійного культу й кінцева мета людини; в монотеїстичних релігіях дуже акцентується особовий аспект Б. (у християнстві 3 особи у Святій Трійці); центр. Універсальний словник-енциклопедія
  12. Бог — бог (Госпо́дь) зна що таке́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  13. бог — БОГ — вищий, надприродний об'єкт філософської і релігійної думки та основний предмет релігійного культу. Наділений якостями абсолютного суб'єкта, якому властива абсолютна досконалість, найвищий розум, всемогутність, духовність, всезнання... Філософський енциклопедичний словник
  14. Бог — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
  15. Бог — Бог, Бо́га, в -зі (р., рос. Южный Буг); бо́зький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. бог — БОГ, рідко БІГ, бо́га, ч. У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей. Була б сестра, і був би брат, А то.. нема тепер нічого. Ні бога навіть, ні пів-бога (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  17. Бог — Бог, -га м. 1) см. Біг, бога. 2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (н. п.). Словник української мови Грінченка