Бог

БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк., ВСЕБЛАГИ́Й (УСЕБЛАГИ́Й) церк., ВСЕМОГУ́ЧИЙ (УСЕМОГУ́ЧИЙ) церк., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ книжн., БО́ЗЯ дит., ВИ́ШНІЙ церк., ВСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ (УСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ) церк., ЦАР НЕБЕ́СНИЙ (ОТЕ́ЦЬ НЕБЕ́СНИЙ) (ВЛАДИ́КА НЕБЕ́СНИЙ) церк. Боже великий, єдиний, Нам Україну храни (О. Кониський); Господи, якщо ти бачиш, чому мовчиш, не вдариш правдивим громом в скверну?.. (В. Шевчук); Вийшов чернець поглядом святим на море позирнути, Господа Бога й Творця вславославити... (Остап Вишня); А кругом тебе Творилося, росло, цвіло, І процвітало, і на небо Хвалу Творителю несло (Т. Шевченко); — Слава тобі, Сотворителю! От ми і в хаті (І. Нечуй-Левицький); Евеліна була в каплиці. Схиливши коліна, вона палко молилася, склавши руки і торкаючись пальцями підборіддя. Зведені до Спасителя очі сповнені були благання (Н. Рибак); Батюшка, підпивши, говорив про якесь чудо, що нібито мусить статись з волі Всевишнього на поміч білому воїнству (О. Гончар); Трудящим людям, Всеблагий, На їх окраденій землі Свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко); Вода пінить, човен пливе, Допливає середини, Страшні хвилі, страшні кручі... Допоможи, Всемогучий! (С. Руданський); Все — з наказу Передвічного, Кожна чарочка вина, — Я не винен, що судилася На роду мені вона! (А. Кримський); "Бозя все може зробити", таємно застерігала мати (Я. Качура); Все, каже, од Бога, Вседержителя святого, А більш ні од кого (Т. Шевченко).

ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал., ЛА́ЦНО діал.; У ПОРЯ́ДКУ розм., ПОРЯ́ДОК (ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК) розм., ДОБРО́ розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ (БО́ГУ) розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГА розм., ЛАФА́ фам., БЛА́ГО заст. (у ролі присудка — також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); — Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); — І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний); — Дай же, Боже, щоб усе було гоже! — промовив Ярема (Грицько Григоренко); П'єса пройшла вдало (О. Донченко); — Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли — на славу! (А. Головко); Розв'яже (дядько) торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); — Бути безстрашним — це просто здорово, — шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів'я); — Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); — І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); — Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам'ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я — вже слава Богу (М. Вінграновський); — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, — Все благо (переклад М. Рильського). — Пор. 1. непога́но, прекра́сно.

∗∗∗

БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). — Я знав, що Бахус не твій бог, і боявся, щоб ти часом не забувся про вина, бо Бахус мій улюблений божок, сказати по щирій правді (І. Нечуй-Левицький); — Тут було знайдено і Святовид — головне божество, якому вклонялися наші пращури, і бронзовий Ярило (М. Стельмах); І по землі небожителі ходять блаженні: флейти торкається Пан, чашу підняв Діоніс (М. Рильський); Поспитавшися ради в дружини, Спільне бажання тоді Філемон одкриває безсмертним (М. Зеров).

ІКО́НА (зображення Бога або святого, якому поклоняються), О́БРАЗ, БОГИ́ тільки мн.; БОГОМА́З (ремісничої роботи). Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок); Лампадка ледве блимала у кутку перед образами (І. Нечуй-Левицький); На стіні розвішані довкола дерев'яні давні богомази (І. Франко)

МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм., МАГ розм. (той, хто досяг найбільшої вмілості в чомусь); ЧАРІВНИ́К розм., ЧУДОТВО́РЕЦЬ розм., ЧАРОДІ́Й заст., ЧАРОДІ́ЙНИК заст. (той, хто чарує своїм мистецтвом, працею); УНІВЕРСА́Л (людина різнобічних мистецьких навичок). — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (О. Донченко); Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко); Втонули в часі імена митців, і те ім'я, що мало буть крилатим (Л. Костенко); — Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний); (Єгиптянин:) Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка); От такі-то, мабуть, страви і панам не вадять! Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (М. Макаровський); На диво всім умільці кріпаки Руками тут важку робили кладку (Д. Луценко); Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Ю. Яновський); Краса — це ж вияв найвищої радості життя, і вона не може бути чужою ні лікареві, ні електрозварникові, ні шахтареві, ні хліборобові, ні магові кібернетики (М. Рильський); Великого дослідження чекає прекрасна оповідацька школа письменників західних областей, починаючи від чарівника короткого оповідання Юрія Федьковича (Ю. Збанацький); -. Той, той! — потряс диякон книжкою. — Байстрюк, бродяга і голодранець! А нині — найліпший гравер, стовп друкарні, чудотворець (Вас. Шевчук); Та він садив (дуби), усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський); Його оточують люди неабиякого робітничого гарту, майстри й інженери високих досконалостей, чародійники металу й формул (з газет); Льока не мав ніякої спеціальності, проте вважав себе за універсала, який все знає і все може (Ю. Мокрієв).