божественний

Значення в інших словниках

1. божественний — боже́ственний прикметник Орфографічний словник української мови
2. божественний — (богів) божий, божеський, поет. святобожий, р. бозький, божистий; (як міра вияву) БОГОРІВНИЙ, ЧУДОВИЙ, БЛИСКУЧИЙ; (- книги) духовний, церковний, релігійний, святий. Словник синонімів Караванського
3. божественний — [божествеин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
4. божественний — -а, -е. 1》 Прикм. до божество 1). 2》 Пов'язаний з релігією; церковний. 3》 заст. Надзвичайно гарний; чудовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. божественний — БОЖЕ́СТВЕННИЙ, а, е. 1. (з великої літери). Прикм. до Божество́ 1. Повсякденні свої інтереси прості люди .. вважали по скромності недостойними Божественного втручання (О. Довженко). 2. Прикм. до божество́... Словник української мови у 20 томах
6. божественний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
7. божественний — ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ рідше, ЧУДО́ВНИЙ рідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ... Словник синонімів української мови
8. божественний — Божестве́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. божественний — БОЖЕ́СТВЕННИЙ, а, е. 1. Прикм. до божество́ 1. Повсякденні свої інтереси прості люди.. вважали по скромності недостойними божественного втручання (Довж., Зач. Десна, 1957, 465); Щоб захистити ідею божественного створення світу, деякі ідеалісти.. Словник української мови в 11 томах