в

Значення в інших словниках

1. в — в прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. В — I В (ве). Як назва літери вживається в с. р.: мале в; як назва звука вживається в ч. р.: нескладовий в, твердий в. II в див. у2. Літературне слововживання
3. в — I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "в" (вимовляється "ве"). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (уві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. в — В¹, невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “в” (вимовляється “ве”). В² (У), рідко УВ – із знах., місц. і род. в.; ц-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ́), ВІ – із знах. і місц. в.; прийм. Словник української мови у 20 томах
5. в — в: ◊ в дуби́ну піти́ → дубина ◊ в живі́ очі бре́ха́ти → око ◊ в прогиве́ньстві до → противеньство ◊ в тя́жі́ <�бу́ти> → тяж Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. в — В, прийм. = у; в вимовляємо й пишемо перед голосним і по голосному: в Оде́сі; була́ в мі́сті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. в — В¹, невідм., сер. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «в» (вимовляється «ве»). В² (У), рідко УВ — із знах., місц. і род. відмінками; ц.-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ), ВІ — із знах. і місц. відмінками; прийм. Словник української мови в 11 томах