1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

в

в:

◊ в дуби́ну піти́ → дубина

◊ в живі́ очі бре́ха́ти → око

◊ в прогиве́ньстві до → противеньство

◊ в тя́жі́ <�бу́ти> → тяж

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в — в прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. В — I В (ве). Як назва літери вживається в с. р.: мале в; як назва звука вживається в ч. р.: нескладовий в, твердий в. II в див. у2. Літературне слововживання
  3. в — I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "в" (вимовляється "ве"). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (уві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. в — В¹, невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “в” (вимовляється “ве”). В² (У), рідко УВ – із знах., місц. і род. в.; ц-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ́), ВІ – із знах. і місц. в.; прийм. Словник української мови у 20 томах
  5. в — В, прийм. = у; в вимовляємо й пишемо перед голосним і по голосному: в Оде́сі; була́ в мі́сті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. в — В¹, невідм., сер. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «в» (вимовляється «ве»). В² (У), рідко УВ — із знах., місц. і род. відмінками; ц.-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ), ВІ — із знах. і місц. відмінками; прийм. Словник української мови в 11 томах
  7. в — В пред. см. у. Словник української мови Грінченка