1. Словник української мови Грінченка

видавати

Видавати, -даю, -єш

сов. в. відати, -дам, -даси, гл.

1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. І. 363.

2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192.

3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. ІІІ. 463.

4) Давать, дать, родить. Копа видав по четверті зерна.

5) Издавать, издать (книгу).

6) = видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89.

7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35.

8) — муштри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб'я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видавати — (робити відомим що-небудь таємне) (на допиті) виказувати, викривати, зраджувати, розм. (з драматичним відтінком) топити, (для всіх) розголошувати. Словник синонімів Полюги
  2. видавати — видава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. видавати — Давати; (звук) розсипати; (книжки) публікувати; (журнал) випускати. Словник синонімів Караванського
  4. видавати — [виедаватие] -дайу, -дайеш, -дайеимо, -дайеите Орфоепічний словник української мови
  5. видавати — -даю, -даєш, недок., видати, -дам, -даси, док., перех. 1》 Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. || Давати що-небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або надання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. видавати — ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, ам, аси, док. 1. що. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  7. видавати — видава́ти 1. витрачати (гроші)(ср, ст): Передвчора була субота, і він жінці віддав усі гроші. Значить, вона їх не могла зараз же видати – то чому до праці дала йому тільки каву? (Нижанківський) 2. сервірувати стіл, готувати, подавати страви: Уже друга – час видавати обід (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. видавати — видава́ти / ви́дати бі́ле за чо́рне. Виставляти що-небудь іншим, зовсім протилежним. Він оберігав від інших свій ще не до кінця перевірений винахід і вважав, що найкращий спосіб для цього — видавати біле за чорне (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
  9. видавати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
  10. видавати — Видава́ти, -даю́, -дає́ш; ви́дати, -дам, -даси, -дасть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. видавати — ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, дам, даси, док., перех. 1. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. Словник української мови в 11 томах