видавати

ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, дам, даси, док., перех.

1. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін.

По цілих днях він вештавсь од стодоли до стайні, од обори на тік, видавав челяді харч, коням обрік та зерно птиці (Коцюб., II, 1955, 83);

Він [кок] сам видає по дві цибулини в день кожному бійцю (Кучер, Чорноморці, 1956, 420);

Роби і роби, а що заробила? Навіть оцю шаль хазяїн видає їй лише видавцем, коли посилає на люди, а потім знову ховає в скриню, замикає на ключ (Гончар, II, 1959, 219);

// Давати що-небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або виділення.

Бродовський вилаяв бурлак, одлічив і видав гроші і вилічив за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (Н.-Лев., II, 1956, 209);

Всім [студентам], зважаючи на їхнє звання курсантів, видали обмундирування командирське (Гончар, Людина.., 1960, 63);

— Коли платні не можна збільшити, видайте премію (Донч., II, 1956, 89);

// Передавати кого-небудь силою, проти його волі, переслідувачеві, ворогові.

— Чи не думають вони для врятування себе самих видати мене в руки станового? (Фр., II, 1950, 163).

2. перев. із сл. заміж, також за кого. Одружувати, дозволяти дівчині або примушувати її одружитися.

Мати так само була привітна до Балабухи, бо вже був час видавати Олесю заміж (Н.-Лев., III, 1956, 45);

Через два роки видала Яресьчиха Мокрину за молодого кучера в лісництво (Гончар, Таврія.., 1957, 10).

3. Видобувати з надр землі або виготовляти на виробництві (яку-небудь продукцію).

Всі розрахунки точні в мартенівський цех ідуть, і пробну гарячу плавку мартенівці видають (Шпорта, Запоріжці, 1952, 32);

— Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят: квіти, музика, промови!.. (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);

// розм. Давати якусь кількість сільськогосподарської продукції (про певну ділянку і т. ін.).

Кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса (Фр., VI, 1951, 22).

4. Утворювати звук за допомогою відповідних органів (про людей, тварин).

Русалка в очереті видає глухий стогін досади і зника в тумані (Л. Укр., III, 1952, 220);

Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б’є (Забіла, У .. світ, 1960, 137);

// Утворювати звук ударом, проходженням струменя повітря крізь вузький отвір і т. ін. (про предмети).

Великий дзвін на каховській дзвіниці надколений, і звук він видає короткий, хряпаючий (Гончар, Таврія, 1952, 35).

5. Випускати в світ друковані твори.

У 1878-79 р. видавав я разом з М. Павликом редагований в соціалістичному дусі місячник "Громадський друг" (Фр., I, 1955, 36);

Ось гранки — збірку лірики видаю (Головко, II, 1957, 473);

Якби я видавала її [книжку] тепер, то видала б інакше (Л. Укр., V, 1956, 92).

6. Робити відомим, розкривати, показувати, виявляти якусь особливість, стан.

Вимова видає в ньому грузина (Собко, Шлях.., 1948, 37);

Я знаю, про що зараз думає мама: її видають тяжкі зітхання (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 4);

Коли ж його ранило люто в плече, Затиснуті губи не видали муку (Мал., II, 1956, 87);

// Викривати, виказувати кого-небудь, розголошувати таємницю.

— Ви що ж мовчите? Не хочете видавати своїх спільників? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419);

Ураз він подумав, що може видати військову таємницю, і прикусив язика (Панч, II, 1956, 198).

◊ Видава́ти (ви́дати) [себе́] з голово́ю див. голова́.

7. за кого — що. Удавати з себе кого-небудь.

Вже восени поселив [Улас] Марину у баби-шептухи, наказавши, щоб вона себе видавала за його небогу Пріську (Мирний, IV, 1955, 238);

// Представляти не тим, хто або що є насправді.

Не обминув драматург і тогочасних судових порядків з їх хабарництвом та крючкотворством, які панівні класи видавали за правосуддя (Життя К.-Карого, 1957, 101).

8. Офіційно оголошувати (про накази, розпорядження і т. ін.).

Старшина розійшлася, а гетьман видав наказ зрубати зараз Бородавці голову (Мак., Вибр., 1956, 523).