видавати

ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, ам, аси, док.

1. що. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін.

По цілих днях він [Прокіп] вештавсь од стодоли до стайні, од обори на тік, видавав челяді харч, коням обрік та зерно птиці (М. Коцюбинський);

Він [кок] сам видає по дві цибулини в день кожному бійцю (В. Кучер);

// Давати якийсь документ або що-небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або виділення.

Бродовський вилаяв бурлак, одлічив і видав гроші і вилічив за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (І. Нечуй-Левицький);

– Коли платні не можна збільшити, видайте премію (О. Донченко);

Всім [студентам], зважаючи на їхнє звання курсантів, видали обмундирування командирське (О. Гончар);

// Передавати кого-небудь силою, проти його волі, переслідувачеві, ворогові.

– Чи не думають вони для врятування себе самих видати мене в руки станового? (І. Франко).

2. кого, також за кого. Одружувати дочку, сестру та ін.

У травні 1524 року Сулейман оголосив, що сестру свою Хатіджу, славну в усіх землях красою, розумом і благородством, видає за великого візира Ібрагіма-пашу (П. Загребельний);

Через два роки видала Яресьчиха Мокрину за молодого кучера в лісництво (О. Гончар).

3. що. Виготовляти, випускати (яку-небудь продукцію, вироби і т. ін.); представляти як результат роботи, пошуків і т. ін.

Всі розрахунки точні в мартенівський цех ідуть, і пробну гарячу плавку мартенівці видають (Я. Шпорта);

– Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят: квіти, музика, промови!.. (Д. Ткач);

// розм. Давати якусь кількість сільськогосподарської продукції (про певну ділянку, грядку і т. ін.).

Кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса (І. Франко).

4. що. Утворювати звук за допомогою відповідних органів (про людей, тварин).

Русалка в очереті видає глухий стогін досади і зника в тумані (Леся Українка);

Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б'є (Н. Забіла);

// Утворювати звук ударом, проходженням струменя повітря крізь вузький отвір, щілину і т. ін. (перев. про предмети).

Ноги в них [в'язнів], напевно, пообмотувані ганчір'ям, щоб не тупотіли. Вони не видають ні звуку (І. Багряний);

Великий дзвін на каховській дзвіниці надколений, і звук він видає короткий, хряпаючий (О. Гончар).

5. що. Випускати друковані твори.

Ось гранки – збірку лірики видаю (А. Головко);

Його дружина збирається видавати газету (М. Сиротюк);

Якби я видавала її [книжку] тепер, то видала б інакше (Леся Українка).

6. кого, що. Робити відомим, розкривати, показувати, виявляти якусь особливість, стан.

Я знаю, про що зараз думає мама: її видають тяжкі зітхання (М. Чабанівський);

Вимова видає в ньому грузина (В. Собко);

Коли ж його ранило люто в плече, Затиснуті губи не видали муку (А. Малишко);

// Викривати, виказувати кого-небудь, розголошувати таємницю.

– Ви що ж мовчите? Не хочете видавати своїх спільників? (І. Цюпа);

Нас видали свої. Легким хотіли коштом відкупитись (Л. Костенко).

7. кого, що за кого – що. Представляти не тим, хто або що є насправді.

Він [Ісус Христос] же промовив до них [фарисеїв]: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вже восени поселив [Улас] Марину у баби-шептухи, наказавши, щоб вона себе видавала за його небогу Пріську (Панас Мирний);

Ми можемо тільки припускати, але припущення видаємо за знання (В. Підмогильний);

Не обминув драматург І. Карпенко-Карий і тогочасних судових порядків з їх хабарництвом та крючкотворством, що панівні класи видавали за правосуддя (з наук. літ.).

8. що. Офіційно оголошувати (про накази, розпорядження і т. ін.).

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (з мови документів);

Старшина розійшлася, а гетьман видав наказ зрубати зараз Бородавці голову (О. Маковей).

9. що, розм. Робити, повідомляти що-небудь несподіване, незвичайне, смішне.

– Кльова [гарна] скубенточко [студенточко], – видаю молодіжний текст, – не виламуйся, бачили таких (А. Крижанівський);

– Видаю свіжий анекдот (із журн.).

(1) Видава́ти / ви́дати в світ – публікувати, друкувати що-небудь (про друковану продукцію).

У 1918 році три українських видавництва (полтавське, харківське й вінницьке) вдавалися до мене з запросинами написати спомини про Михайла Драгоманова: бажали їх видати в світ (Олена Пчілка);

(2) Видава́ти (викрива́ти) / ви́дати (ви́крити) таємни́цю (секре́т) – виказувати, повідомляти кому-небудь те, що не підлягає розголошенню.

Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі не заступати ініціативи когось з командирів і не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні);

Соромилась [Марта Кирилівна] говорити далі, щоб не видати секрету (І. Нечуй-Левицький);

Не боячись вогню і криці, хай навіть прийде смерті жах, – ніхто не видасть таємниці і чесно пройде грізний шлях (В. Сосюра);

Ураз він подумав, що може видати військову таємницю, і прикусив язика (П. Панч);

Віддава́ти (видава́ти) / відда́ти (ви́дати) за́між див. віддава́ти.

△ (3) Видава́ти / ви́дати на-гора́:

а) піднімати нагору видобуте в шахті вугілля або руду.

– Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят: квіти, музика, промови!.. (Д. Ткач);

б) (перен.) робити, створювати, реалізовувати і т. ін. що-небудь.

Молоді колективи показали, що і вони чогось варті і можуть видавати на-гора таку музику, яка не залишить байдужими глядачів (із журн.).

◇ (4) Видава́ти / ви́дати бі́ле за чо́рне – виставляти, представляти що-небудь іншим, зовсім протилежним.

Він оберігав від інших свій ще не до кінця перевірений винахід і вважав, що найкращий спосіб для цього – видавати біле за чорне (із журн.);

Наші недруги із шкіри пнуться, аби видати біле за чорне й навпаки (з газ.);

(5) Видава́ти / ви́дати себе́ – власними діями, вчинками, словами і т. ін. мимоволі виявляти свою причетність до чого-небудь або свою таємницю.

Раптом Марина ніби оце тільки згадала: – Да, але це так, між іншим, – і одразу ж самим оцим вступом уже видала себе (А. Головко).