видавати

видава́ти / ви́дати бі́ле за чо́рне. Виставляти що-небудь іншим, зовсім протилежним. Він оберігав від інших свій ще не до кінця перевірений винахід і вважав, що найкращий спосіб для цього — видавати біле за чорне (З журналу); Наші недруги із шкіри пнуться, аби видати біле за чорне й навпаки (З газети).

видава́ти / ви́дати в світ. Публікувати, випускати друком. У 1918 році три українських видавництва (полтавське, харківське й вінницьке) вдавалися до мене з запросинами написати спомини про Михайла Драгоманова: бажали їх видати в світ (Олена Пчілка).

видава́ти / ви́дати себе́. Власними діями, вчинками, словами і т. ін. мимоволі виявляти свою причетність до чого-небудь або свою таємницю. Раптом Марина ніби оце тільки згадала: — Да (так), але це так, між іншим,— і одразу ж самим оцим вступом уже видала себе з головою.— Ви ж таки і не спитали тоді мене. Про якусь... ізюмську дівчину (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

видавати — (робити відомим що-небудь таємне) (на допиті) виказувати, викривати, зраджувати, розм. (з драматичним відтінком) топити, (для всіх) розголошувати. Словник синонімів Полюги
видавати — видава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
видавати — Давати; (звук) розсипати; (книжки) публікувати; (журнал) випускати. Словник синонімів Караванського
видавати — [виедаватие] -дайу, -дайеш, -дайеимо, -дайеите Орфоепічний словник української мови
видавати — -даю, -даєш, недок., видати, -дам, -даси, док., перех. 1》 Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. || Давати що-небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або надання. Великий тлумачний словник сучасної мови
видавати — ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, ам, аси, док. 1. що. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. Словник української мови у 20 томах
видавати — видава́ти 1. витрачати (гроші)(ср, ст): Передвчора була субота, і він жінці віддав усі гроші. Значить, вона їх не могла зараз же видати – то чому до праці дала йому тільки каву? (Нижанківський) 2. сервірувати стіл, готувати, подавати страви: Уже друга – час видавати обід (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
видавати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
видавати — Видава́ти, -даю́, -дає́ш; ви́дати, -дам, -даси, -дасть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
видавати — ВИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВИ́ДАТИ, дам, даси, док., перех. 1. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. Словник української мови в 11 томах
видавати — Видавати, -даю, -єш сов. в. відати, -дам, -даси, гл. 1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. І. 363. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Словник української мови Грінченка