вимучувати
Вимучувати, -чую, -єш
сов. в. вимучити, -чу, -чиш, гл.
1) Измучивать, измучить; истощать, истощить.
2) Выпытывать, выпытать, достичь мученіемъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимучувати — виму́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимучувати — -ую, -уєш, недок., вимучити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Украй знесилювати кого-небудь, завдаючи фізичних або душевних мук. 2》 Домагатися чого-небудь, мучачи когось. || Видобувати що-небудь із муками, з надмірними зусиллями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимучувати — ВИМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого. Украй знесилювати кого-небудь, завдаючи фізичних або душевних мук. Роботою малого [хлопця] вимучувала [Гандзя] до нестями (Є. Кротевич); [Солоха:] Звір то, а не чоловік!.. Словник української мови у 20 томах
- вимучувати — ВИМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Украй знесилювати кого-небудь, завдаючи фізичних або душевних мук. Роботою малого [хлопця] вимучувала [Гандзя] до нестями (Крот., Сини.., 1948, 16); [Солоха:] Звір то, а не чоловік!.. Словник української мови в 11 томах