виписувати

Виписувати, -сую, -єш

сов. в. виписати, -шу, -шеш, гл.

1) Выписывать, выписать. Випиши мені з книги оцю пісню.

2) Писать, написать. Щоб пропасниця покинула трусити, візьми й випиши на чвертці оці слова.... згорни сей папірець у восьмеро, перев'яжи його ниткою і вкинь у воду. Это называется виписувати пропасницю. Грин. І. 255, 256.

3) Исключать, исключить изъ списковъ. Ти вже виписаний з наших списків. Грин. II. 149.

4) Расписывать, расписать, украшать, украсить орнаментами — деревянный предметъ, посуду и пр. при помощи красокъ, нарѣзокъ и пр. Шух. I. 251, 262, 294.

5) Опредѣлять, опредѣлить, назначать, назначить. Вже мені виписана по-над лугом дорога. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виписувати — випи́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виписувати — -ую, -уєш, недок., виписати, -ишу, -ишеш, док., перех. 1》 Списувати слова, частину тексту і т. ін. з книжки, зошита тощо з певною метою. 2》 Замовляти що-небудь письмово. || розм. Те саме, що передплачувати. || Викликати кого-небудь письмово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виписувати — 1. (крам) замовляти, замовити, позамовляти, (з лічниці) звільняти, звільнити, позвільняти, випускати, випустити, повипускати, (людину) спроваджувати, спровадити, поспроваджувати, (часопис) передплачувати, передплатити, попередплачувати 2. це на папері в. Словник чужослів Павло Штепа
  4. виписувати — ВИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИСАТИ, ишу, ишеш, док. 1. що. Переписувати звідки-небудь слова, частину тексту і т. ін. Дашкович сидів над німецькою книжкою і виписував деякі місця (І. Словник української мови у 20 томах
  5. виписувати — писа́ти (випи́сувати) мислі́те, жарт. Іти нетвердою ходою, хитаючись, плутаючи ногами (про п’яного). Піп, поспішаючи за кимсь, писав мисліте і щось розмовляв сам с собою (Панас Мирний). плести́ (писа́ти, випи́сувати і т. ін.) кре́нделі нога́ми, жарт. Фразеологічний словник української мови
  6. виписувати — ВИКЛИКА́ТИ (пропонувати кому-небудь, просити когось прибути, з'явитися кудись), ВИКЛИ́КУВАТИ рідше, ВИЗИВА́ТИ розм., рідко; ВИПИ́СУВАТИ рідко (письмово). — Док.: ви́кликати, ви́требувати розм. ви́звати, ви́писати. Князь викликав майстрів з Варшави (І. Словник синонімів української мови
  7. виписувати — Випи́сувати, -сую, -суєш; ви́писати, ви́пишу, -пишеш, -шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виписувати — ВИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИСАТИ, ишу, ишеш, док., перех. 1. Списувати слова, частину тексту і т. ін. з книжки, зошита тощо з певною метою. Дашкович сидів над німецькою книжкою і виписував деякі місця (Н.-Лев., І, 1956, 401); Давид.. Словник української мови в 11 томах