1. Словник української мови Грінченка

з

З

пред.

1) Съ. Як з лихим квасом, так ліпше з водою, аби не з бідою. Ном. № 7307. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Ном. № 27. Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру діжку, красноловця з доброго молодця! Ном. № 340. Показав з-на аршин від землі. Св. Л. 122. з ким женитися. На комъ жениться. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. н. п. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Оженився з Палажчиною дочкою. Левиц. І. Пйо. І. 366.

2) Изъ. Вийшов з води. Єв. Мр. І. 10. Дощ ллє, як з бочки. Ном. № 574. Не роби з губи халяви. Ном. № 6867. Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт. Ном. № 1263. Вони приймали усякого: де хто з-під пана утече, приймуть. КС. 1883. XI. 499. 3-межи всіх найкраща. Св. Л. 205. Кукуруза з жовта-зелена. Св. Л. 138.

3) Отъ, по. З щастя не мруть. Ном. № 1710. Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1. Аж страшна стала з плачу. Г. Барв. 114. Дякуєм тобі з душі! Г. Барв. 420. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059. з лиця́. Лицомъ. І що ж то за хороша з лиця була! МВ. (О. 1862. III. 35).

4) Надъ. З Зевеса добре глузувала. Котл. Ен. II. 23. Не з Микити кпити. Ном. № 12659. З другого ся насміває, а за себе забуває. Ном. № 12686. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Ном. 12687. Не смійся, Іванку, з мойого припадку. Ном. № 12693.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з — з прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. З — I З (зе). Як назва літери вживається в с. р.: велике з; як назва звука вживається в ч. р.: твердий з. II З – ІЗ – ЗІ З, прийм. Вж. у словосп. Літературне слововживання
  3. з — I невідм., с. Десята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "з" (вимовляється "зе"). II із, зі, рідко зо, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення: 1》 з род. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. з — З, прийм.; ніколи не змінюється на с: з до́му, з по́ля, з ха́ти з, приросток, перед к, п, т, х змінюється на с: сказа́ти, спита́ти, сте́рти, схопи́ти; у складених прийм. з пишемо пишемо через розділку, не міняючи на с: з-під, з-по́між, з-посере́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. з — З¹, невідм., сер. Дев’ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «з» (вимовл. «зе»). З², ІЗ, ЗІ, рідко ЗО, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення 1. з род. Словник української мови в 11 томах