1. Словник української мови Грінченка

загримати

Загримати

см. загрімати.

---------------

Загрімати и загрима́ти, -ма́ю, -єш

гл.

1) Загремѣть, застучать.

2) — на кого. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19.

2) — кого. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. І. 45.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загримати — загри́мати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загримати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех., чим, у що і об що.Почати гримати, сильно стукати; загрюкати. 2》 неперех. Почати голосно й сердито, роздратовано докоряти комусь, лаяти кого-небудь. 3》 перех., розм. Постійним гриманням, окриками, сваркою притупити чий-небудь розум, почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загримати — Загри́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. загримати — ЗАГРИ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех., чим, у що і об що. Почати гримати, сильно стукати; загрюкати. Зірвалася [Варвара] на рівні ноги, поскочила до дверей, загримала кулаками в двері (Март., Тв.. 1954, 131); Загримало о стіни те каміння (Фр. Словник української мови в 11 томах