1. Словник української мови Грінченка

кіска

Кіска, -ки

ж. ум. отъ коса.

1) Употребляется какъ уменьшительное въ указанныхъ при словѣ коса значеніяхъ, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85.

2) Ножъ изъ куска косы; употребляется какъ обыкновенный ножъ, а иногда служить и вмѣсто бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. І. 102.

3) Родъ огорожи изъ хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38.

4) Въ гуцульскихъ хатахъ вѣшаютъ, въ видѣ украшенія подъ образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающіе ихъ листья сплетаются въ кіску. Шух. І. 100.

5) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіска — кі́ска 1 іменник жіночого роду волосся * Але: дві, три, чотири кі́ски кі́ска 2 іменник жіночого роду інструмент * Але: дві, три, чотири кі́ски Орфографічний словник української мови
  2. кіска — див. ніж Словник синонімів Вусика
  3. кіска — I -и, ж. Зменш.-пестл. до коса I. II -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до коса II. 2》 діал. Ніж із куска коси (див. коса II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіска — КІ́СКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до коса́1. Тоненький голос співав про милу, про муки серця, .. тонкі дівочі кіски (М. Коцюбинський); Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (О. Словник української мови у 20 томах
  5. кіска — Кі́ска, -ски, -сці (зм. від коса́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кіска — КІ́СКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до коса́¹. Тоненький голос співав про милу, про муки серця, ..тонкі дівочі кіски (Коцюб., II, 1955, 148); Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (Коп., Вибр., 1953, 173). Словник української мови в 11 томах