кіска

КІ́СКА¹, и, ж.

Зменш.-пестл. до коса́1.

Тоненький голос співав про милу, про муки серця, .. тонкі дівочі кіски (М. Коцюбинський);

Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (О. Копиленко);

Поруч із чоловіком стояла красива білява жінка моїх років, може трохи молодша, а попереду них прилаштувалася Рашель – із заплетеним в кіску волоссям, одягнена в коротеньке картате платтячко (О. Авраменко);

// Те, що нагадує формою косу.

За допомогою в'язального гачка вив'язуємо чотири кіски завдовжки 15 см (із журн.);

// у знач. присл. кі́скою. У вигляді коси.

Гарно виглядали защипані кіскою вареники (з газ.).

КІ́СКА², и, ж., діал.

Ніж зі шматка коси (див. коса́²).

Пороблю було кіскою млинові колеса й шестерні, зовсім як у млині (І. Нечуй-Левицький);

Я не можу, як інші, одразу хапати гриба; мені треба придивитися, присісти, погомоніти з ним, а потім уже орудувати кіскою (М. Стельмах);

Він вийняв із-за пазухи жовту пласку кіску, списану дрібною в'яззю. – Тут виписав на тебе ворожбу найученіший ворожбит із Бахчисарая. Ти будеш моєю, я люблю тебе! (Р. Іваничук).

КІ́СКА³, и, ж.

Зменш.-пестл. до коса́3.

Пропливли під мостом, обігнули невеличку піщану кіску (П. Загребельний).