кіш

Кіш, коша́

м.

1) Корзина большая стоячая для храненія муки или зерна. Ой пійду я до коша, — муки ні пилини! н. п. У сінях стоїть кіш із борошном. Г. Барв. 435.

2) Корзина передвижная. Держу на голові три коші з хлібом. Опат. 64.

3) Садокъ для рыбы въ видѣ поставленной въ воду плетеной цилиндрической корзины. Чуб. VI. 107. Хоч риби нема — на́те вам кіш на рибу. Ном. № 4777, 4) Деревянный коробъ въ мельницѣ надъ жерновами, куда высыпается зерно. Меле гречку, на кіш посипає. Чуб. VI. 153.

5) Лагерь, стоянка. Гайдамаки повертілись попід частоколом та й вернулись до коша. А кошем вони стояли тогді цілі сутки у Великих курганів. ЗОЮР. I. 252. Козаки вночі утікали і на тихому Дунаї новим кошем стали. Шевч.

6) Запорожская Сѣчь. Низове товариство закликало мене до коша, бо я всі гірла, як свої п'ять пучок, знаю. К. ЧР. 23. дати від коша. Прогнать, отразить. остаться на кошу. Сѣсть какъ ракъ на мели.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіш — кіш 1 іменник чоловічого роду кошик кіш 2 іменник чоловічого роду табір іст. Орфографічний словник української мови
  2. кіш — Кіш. Редакторський кошик. ● Закинути в кіш, кинути до коша - відхилити від друкування. Свої редактори, себто українські автори, думала я, може, не скажуть правду, або переоцінять, або не схочуть “свого“ ганити, відстрашити, або цілком закинуть в кіш (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  3. кіш — (у воза) короб, васаг; (рибальський) рибник; ВІЙ. табір, стан; ІСТ. Запорізька Січ. Словник синонімів Караванського
  4. кіш — див. кошик Словник синонімів Вусика
  5. кіш — I коша, ч. 1》 Те саме, що кошик 1). 2》 Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. 3》 Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. 4》 Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кіш — КІШ¹, коша́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив: ось три коші печива на голові моїй (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. Кіш — I (Kisch) Еґон Ервін, 1885-1948, чеський публіцист і письменник, писав нім. мовою; майстер соціального та політичного літературного репортажу (Шалений репортер). Універсальний словник-енциклопедія
  8. кіш — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
  9. кіш — Кіш, коша́, коше́м; коші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кіш — КІШ¹, коша́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовчок, І, 1955, 135); Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Л. Укр., IV, 1954, 100); Сестри-послушниці вносили.. Словник української мови в 11 томах
  11. кіш — (тюрк.) 1. Табір запорізьких козаків. 2. Частина покрівлі між банями. Архітектура і монументальне мистецтво