кіш
КІШ¹, коша́, ч.
1. Те саме, що ко́шик 1.
Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовчок, І, 1955, 135);
Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Л. Укр., IV, 1954, 100);
Сестри-послушниці вносили.. коші з білими, вже почищеними головами капусти (Вільде, Сестри.., 1958, 436).
2. Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо.
У сінях стоїть кіш із борошном, на горищі два вінки цибулі (Барв., Опов.., 1902, 435);
— Ти ж мені дивись, не накидай насипом вогкої кукурудзи в кіш (Вишня, II, 1956, 80).
3. Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг.
Візок був набитий соломою, солома висіла з усіх боків через подертий кіш (Кобр., Вибр., 1954, 112);
Худий, маленький коник з голосним іменем «Буя» ледве тягнув старенькі гринджолята з лозовим кошем, вимощеним житньою соломою (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 118).
4. Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник.
В’язні помалу ожили, завирували по камері, як риба, що з власної необачності вскочила в рибальський кіш (Збан., Єдина, 1959, 224).
5. Пристосування у віялці, в жорнах, у млині для засипання зерна.
Жорна м’яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб., І, 1955, 353);
Він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв’язаний гузир нахилив у кіш (Стельмах, Хліб.., 1959, 152).
КІШ², коша́, ч.
1. У Київській Русі в XI-XIII ст. і на Україні в XIV-XVIII ст.— військовий табір, обоз.
І розказують і плачуть [запоріжці], Як Січ руйнували, ..Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Шевч., І, 1951, 288);
Здавалось, що насуває чорна хмара, коли татари ішли цілим кошем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ.
— Як же зруйнували кіш, то наш посьолок [селище] землями достався якомусь пану (Стор., І, 1958, 80).
3. заст. Літнє житло кочовиків; кибитка (у 2 знач.).
Скотарі мали собі од вітру.. халабуди, окутані повстьми; вони кошами прозивались (Стор., І, 1957, 267).
4. рідко. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан.
На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (Добр., Тече річка.., 1961, 180).
Значення в інших словниках
- кіш — кіш 1 іменник чоловічого роду кошик кіш 2 іменник чоловічого роду табір іст. Орфографічний словник української мови
- кіш — Кіш. Редакторський кошик. ● Закинути в кіш, кинути до коша - відхилити від друкування. Свої редактори, себто українські автори, думала я, може, не скажуть правду, або переоцінять, або не схочуть “свого“ ганити, відстрашити, або цілком закинуть в кіш (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- кіш — (у воза) короб, васаг; (рибальський) рибник; ВІЙ. табір, стан; ІСТ. Запорізька Січ. Словник синонімів Караванського
- кіш — див. кошик Словник синонімів Вусика
- кіш — I коша, ч. 1》 Те саме, що кошик 1). 2》 Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. 3》 Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. 4》 Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіш — КІШ¹, коша́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив: ось три коші печива на голові моїй (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- Кіш — I (Kisch) Еґон Ервін, 1885-1948, чеський публіцист і письменник, писав нім. мовою; майстер соціального та політичного літературного репортажу (Шалений репортер). Універсальний словник-енциклопедія
- кіш — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
- кіш — Кіш, коша́, коше́м; коші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіш — (тюрк.) 1. Табір запорізьких козаків. 2. Частина покрівлі між банями. Архітектура і монументальне мистецтво
- кіш — Кіш, коша́ м. 1) Корзина большая стоячая для храненія муки или зерна. Ой пійду я до коша, — муки ні пилини! н. п. У сінях стоїть кіш із борошном. Г. Барв. 435. 2) Корзина передвижная. Держу на голові три коші з хлібом. Опат. 64. Словник української мови Грінченка