Кіш
I
(Kisch)
Еґон Ервін, 1885-1948, чеський публіцист і письменник, писав нім. мовою; майстер соціального та політичного літературного репортажу (Шалений репортер).
II
(Киш)
Данило, 1935-89, сербський прозаїк; романи з автобіографічними мотивами, пов'язані із середовищем воєводинських євреїв та воєнною мартирологією (Сад, попіл, Клепсидра), оповідання, присвячені жертвам сталінських чисток; есеї, переклади.
∗∗∗
I
(татарською дослівно кошик, хижка)
спершу місце зустрічі чи група людей, об'єднаних спільним інтересом, у запорозьких козаків місце постою війська; від XVI ст. центр. орган управління Запорозької Січі, у віданні якого перебували адміністрація, фінанси, громадський суд; обирався і контролювався козацькою радою, у 2-ій полов. XVIII ст. перейняв частину її функцій.
II
плетене або ґратчасте пристосування для зберігання живої риби; к. занурюють у водойму, ріку з плідниками риби перед нерестом, молодняком у період зимівлі, рибою, вирощуваною інтенсивним методом та ін.; к. може бути стаціонарним і плавучим.
Значення в інших словниках
- кіш — кіш 1 іменник чоловічого роду кошик кіш 2 іменник чоловічого роду табір іст. Орфографічний словник української мови
- кіш — Кіш. Редакторський кошик. ● Закинути в кіш, кинути до коша - відхилити від друкування. Свої редактори, себто українські автори, думала я, може, не скажуть правду, або переоцінять, або не схочуть “свого“ ганити, відстрашити, або цілком закинуть в кіш (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- кіш — (у воза) короб, васаг; (рибальський) рибник; ВІЙ. табір, стан; ІСТ. Запорізька Січ. Словник синонімів Караванського
- кіш — див. кошик Словник синонімів Вусика
- кіш — I коша, ч. 1》 Те саме, що кошик 1). 2》 Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. 3》 Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. 4》 Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіш — КІШ¹, коша́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив: ось три коші печива на голові моїй (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- кіш — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. Словник синонімів української мови
- кіш — Кіш, коша́, коше́м; коші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіш — КІШ¹, коша́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовчок, І, 1955, 135); Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Л. Укр., IV, 1954, 100); Сестри-послушниці вносили.. Словник української мови в 11 томах
- кіш — (тюрк.) 1. Табір запорізьких козаків. 2. Частина покрівлі між банями. Архітектура і монументальне мистецтво
- кіш — Кіш, коша́ м. 1) Корзина большая стоячая для храненія муки или зерна. Ой пійду я до коша, — муки ні пилини! н. п. У сінях стоїть кіш із борошном. Г. Барв. 435. 2) Корзина передвижная. Держу на голові три коші з хлібом. Опат. 64. Словник української мови Грінченка