кіш

КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. (з лубу, бересту, лози); САПЕ́Т, САПЕ́ТКА (з лози, вертикально видовжений); ВЕРЕ́ЙКА (з лози, рогозу тощо, перев. круглої форми, з ручками). (Анзорге (плете кошика):) По цілих роках не маю роботи. Ото ці плетінки тільки й на світі держать (Леся Українка); Перед шинкарем стояв обшарпаний козак у постолах з кошелем риби (П. Панч); Дівчата якісь поблизу пересміхаються, кривляться, — корзина чималенька їм ноги віддавлює, "тітко, посуньте", — не чує тітуся, спить... (О. Гончар); Синіють проліски в кошах Веселих квітівниць (І. Муратов); Приходить сваток до нас на квартиру з кобелею в руці (І. Франко); Савка зазирнув у свою кошівку, поправив у ній захований між огірками та хлібом пакуночок (Д. Бедзик); Назвався грибом — лізь у короб (М. Номис); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (О. Ільченко); Повен грибів козубень (І. Нехода); Стуга — діжка велика, ..бочка, луб'яна козубня, що сидухи носять на базар бублики, буханці і т. ін. (М. Номис); Привіталась побожно Горпинка і здивовано кивнула головою на мішок з нарізаними соняшниками та сапет навибираних огірків (Г. Косинка); — Візьми в сапетці рибу (М. Стельмах); Жартуючи з рибалками, жінки залізли в баркас та почали нагрібати у верейки рибу (Ю. Збанацький).

ТА́БІР (місце тимчасового розташування людей; люди, що там перебувають), СТАН, СТАНО́ВИЩЕ, КУРІ́НЬ, КІШ. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... Не спить, по табору ходить... (М. Коцюбинський); Потім табір вкладатиметься спати, хлопці, помивши ноги перед сном, розбіжаться по своїх шатрах (О. Гончар); В ярку огні.., а круг бандитів стан (В. Сосюра); Клопочеться (Улас) за провіантом на всю зиму, щоб доставили йому не на старе становище біля села, а на літнє (Панас Мирний); На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (С. Добровольський).

ТА́БІР (місце розташування війська поза населеним пунктом), СТАН, БІВА́К (БІВУА́К), ОБО́З заст.; КІШ (у Київській Русі та в Україні в XIV-XVIІІ ст.). Військовий табір розкинувся по широкій долині коло Глинян (І. Нечуй-Левицький); Нове польське військо стало станом коло Збаража (І. Нечуй-Левицький); Він тут зупинявсь на короткий бівак, Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (М. Бажан); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (П. Панч); Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко).