1. Словник української мови Грінченка

лещата

Лещата, -т

с. мн.

1) Тиски. узя́ти в лещата. Стиснуть.

2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость.

3) Два длинные куска дерева или желѣза, между которыми находится предметъ, который необходимо сжать, а концы ихъ скрѣплены. Напр. а) при дѣланіи короба концы согнутой въ кругъ драни соединяются такъ, что одинъ заходить за другой; они помѣщаются между двумя палочками, концы которыхъ связываются и палочки оттого сжимаютъ концы драни такъ, что они не могутъ разойтись; б) при укрѣпленіи плетня два столба забиваются но обѣ стороны плетня одинъ противъ другого и стягиваются насквозь проходящими ихъ планками. Я тин візьму у лещата. Лебед. у.

4) Жомы для разминанія кожъ. В лещатах виминають квашію з сириці. Черном.

5) Лещетка, употребляемая при кастраціи лошадей.

6) Родъ снаряда, употребляющагося въ игрѣ. Палили клочча, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок. Котл. Ен. III. 70.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лещата — ле́щата множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. лещата — -щат, мн. 1》 Слюсарний інструмент, яким затискують оброблюваний предмет. || чого, з означ., перен. Про те, що стискає, обмежує, позбавляє вільних рухів, дій і т. ін. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лещата — ЛЕ́ЩА́ТА, щат і ща́т, мн. 1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюваний предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (з навч. літ.); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (О. Словник української мови у 20 томах
  4. лещата — леща́та лижі (ср, ст)||дошки, нарти, совги Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. лещата — бра́ти / взя́ти в ле́ща́та (в лабе́ти). 1. кого, що. Позбавляти свободи, захоплювати. Але раз гаспидська змія Назирила її дитину: Ну мудрувать, як би достать, як Йвася б то в лабети взять (Укр. поети-романтики..). 2. кого. Фразеологічний словник української мови
  6. лещата — КЛІ́ЩІ (металевий інструмент перев. для захоплювання, тримання розпеченого металу); ЛЕ́ЩА́ТА діал.; ОБЦЕ́НЬКИ (інструмент для витягування цвяхів); ПАСАТИ́ЖІ (універсальний інструмент, який об'єднує в собі плоскогубці, кусачки, викрутку тощо)... Словник синонімів української мови
  7. лещата — Леща́та, -ща́т, -ща́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лещата — ЛЕ́ЩАТА, щат, мн. 1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюючий предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (метод. викл. фрез. спр., 1958, 51); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (Донч. Словник української мови в 11 томах