1. Фразеологічний словник української мови

лещата

бра́ти / взя́ти в ле́ща́та (в лабе́ти). 1. кого, що. Позбавляти свободи, захоплювати. Але раз гаспидська змія Назирила її дитину: Ну мудрувать, як би достать, як Йвася б то в лабети взять (Укр. поети-романтики..). 2. кого. Призводити кого-небудь до тяжкого, безвихідного стану, спричиняти трагічні наслідки. Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Л. Первомайський).

попа́стися (попа́сти, потрапити) / попада́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) в ле́ща́та, перев. чиї, чого. Опинитися у скрутному, безвихідному становищі, в залежності від когось. (2-й чоловік (до 1-го чоловіка):) Хто раз попався у його (Бичка) лещата, годі вже пручатись! (М. Кропивницький). попа́сти в залі́зні ле́ща́та. Світлим ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (П. Колесник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лещата — ле́щата множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. лещата — -щат, мн. 1》 Слюсарний інструмент, яким затискують оброблюваний предмет. || чого, з означ., перен. Про те, що стискає, обмежує, позбавляє вільних рухів, дій і т. ін. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лещата — ЛЕ́ЩА́ТА, щат і ща́т, мн. 1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюваний предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (з навч. літ.); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (О. Словник української мови у 20 томах
  4. лещата — леща́та лижі (ср, ст)||дошки, нарти, совги Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. лещата — КЛІ́ЩІ (металевий інструмент перев. для захоплювання, тримання розпеченого металу); ЛЕ́ЩА́ТА діал.; ОБЦЕ́НЬКИ (інструмент для витягування цвяхів); ПАСАТИ́ЖІ (універсальний інструмент, який об'єднує в собі плоскогубці, кусачки, викрутку тощо)... Словник синонімів української мови
  6. лещата — Леща́та, -ща́т, -ща́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лещата — ЛЕ́ЩАТА, щат, мн. 1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюючий предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (метод. викл. фрез. спр., 1958, 51); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (Донч. Словник української мови в 11 томах
  8. лещата — Лещата, -т с. мн. 1) Тиски. узя́ти в лещата. Стиснуть. 2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость. Словник української мови Грінченка