1. Словник української мови Грінченка

лис

Лис, лисий, -а, -е

1) Лысый, плѣшивый. Лис, сиз, кутернога: як удасться що доброго, — велика ласка пана Бот. Ном. № 8546. Лисий лисого здалека бачить. Ном. № 7964.

2) — гора́. Гора, непокрытая растительностью, — обыкновенно считается притономъ вѣдьмъ.

3) — дя́дько. Чортъ, домовой.

4) — кінь, віл и пр. Имѣющій бѣлое пятно на лбу. Знаються, як лисі коні. Ном. № 9481.

5) — хвіст. раст. Пѣтушій гребень, Ononis.

6) — яйця. раст. Satyrion.

---------------

Лис, -са

м.

1) Лисица. У вічі як лис, а за очі як біс. Ном. № 13560. Продав пса за лиса. Ном. № 3086. Старого лиса тяжко зловити. Ном. № 5791. Як лис хвостом виляє. лисом підшитий. Хитрый и льстивый.

2) мн. лиси. Лисій мѣхъ, шуба. Ми в кожусі, та при своїм дусі, а в лисях та в мислях. Ном. № 1613. ум. лисок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лис — лис іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лис — (самиця) лисиця; (хто) хитрун, лукавець. Словник синонімів Караванського
  3. лис — -а, ч. 1》 Хижий ссавець родини собачих із цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. || Самець лисиці. || Хутро цієї тварини. Полярний лис — те саме, що песець. 2》 перен. Про хитру, лукаву людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. Старого лиса тяжко зловити (Номис); Дуж підглядав далі оленячі пійла, травив лисів та бив з маленької пращі лісові кури... Словник української мови у 20 томах
  5. лис — З лисами і сам лисом станеш. Між хитрими і сам хитрощів навчишся. Лиса лиш димом з нори викуриш. Способом все зробиться. Лис і поліниться, а натура в нього не зміниться. Він свої вдачі ніколи не змінить. Лис може стратити зуби, але не апетит. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. лис — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. лис — ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Фразеологічний словник української мови
  8. лис — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
  9. лис — Лис, ли́са, -сові, ли́се! ли́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. З курника прибігла жінка.. — Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр. Словник української мови в 11 томах