лис
ЛИС, а, ч.
1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом.
З курника прибігла жінка.. — Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр., XIII, 1954, 267);
Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, які вже подекуди пообвалювалися.. — Не водяться вже лиси. Змандрували, — сумно пояснив Тимко (Тют., Вир, 1964, 228);
*У порівн. У вічі — як лис, а поза очі — як біс (Укр.. присл.., 1955, 154);
// Самець лисиці.
На галявину вискочили, граючись, лис з лисицею (Донч., II, 1956, 7);
// Хутро цієї тварини.
Мені шиють шубу на сибірському лисі з місцевого сукна (Рибак, Помилка.., 1940, 74).
∆ Поля́рний лис — те саме, що песе́ць.
Це був полярний лис. Його ще звуть песцем (Трубл., Вовки.., 1949, 23).
∆ Ли́сом ви́тися коло кого — шукаючи прихильності, упадати біля кого-небудь.
Червоний [піп] ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Март., Тв., 1954, 205);
Ли́сом підши́тий — хитрий, як лис.
Лисом підшитий, псом підбитий (Номис, 1864, № 3050).
2. перен. Про хитру, лукаву людину.
Завідуючий був старий лис, з медом на вустах, якого, проте, радили мені стерегтися (Вас., Незібр. тв., 1941, 185);
В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис.. тікає від роботи! (Собко, Срібний корабель, 1961, 202).
Значення в інших словниках
- лис — лис іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лис — (самиця) лисиця; (хто) хитрун, лукавець. Словник синонімів Караванського
- лис — -а, ч. 1》 Хижий ссавець родини собачих із цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. || Самець лисиці. || Хутро цієї тварини. Полярний лис — те саме, що песець. 2》 перен. Про хитру, лукаву людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. Старого лиса тяжко зловити (Номис); Дуж підглядав далі оленячі пійла, травив лисів та бив з маленької пращі лісові кури... Словник української мови у 20 томах
- лис — З лисами і сам лисом станеш. Між хитрими і сам хитрощів навчишся. Лиса лиш димом з нори викуриш. Способом все зробиться. Лис і поліниться, а натура в нього не зміниться. Він свої вдачі ніколи не змінить. Лис може стратити зуби, але не апетит. Приповідки або українсько-народня філософія
- лис — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- лис — ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Фразеологічний словник української мови
- лис — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
- лис — Лис, ли́са, -сові, ли́се! ли́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лис — Лис, лисий, -а, -е 1) Лысый, плѣшивый. Лис, сиз, кутернога: як удасться що доброго, — велика ласка пана Бот. Ном. № 8546. Лисий лисого здалека бачить. Ном. № 7964. 2) — гора́. Гора, непокрытая растительностью, — обыкновенно считается притономъ вѣдьмъ. Словник української мови Грінченка