1. Фразеологічний словник української мови

лис

ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович); Біля нього (Піскового) в’юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле). викру́чуватися в’юно́м. Мати в’юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк).

стари́й лис; стара́ лиси́ця. 1. жарт. Бувала, досвідчена людина. — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя (спокусника). Мене (декана), старого лиса, кругом пальця обкрутити (П. Колесник); Генрі бере дочитувати мої мемуари, а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон (Ю. Яновський). 2. зневажл. Лукава, нещира, хитра і т. ін. людина. Завідуючий був старий лис, з медом на устах (С. Васильченко); В сусідах живе його суперник, старий лис. Що тільки може — гарбає до себе (О. Маркуш); В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис .. тікає від роботи (В. Собко); Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась, Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (І. Котляревський); — Стара лисиця той Турковський! А я? де мої очі були?! (Леся Українка); // Літній чоловік, який залицяється до дівчат, молодих жінок; спокусник. (Гнат:) Дурив тебе, старий лис! Ой, та я йому ноги поламаю, аби знав, як лисим чолом перед молодими дівчатами світити (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лис — лис іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лис — (самиця) лисиця; (хто) хитрун, лукавець. Словник синонімів Караванського
  3. лис — -а, ч. 1》 Хижий ссавець родини собачих із цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. || Самець лисиці. || Хутро цієї тварини. Полярний лис — те саме, що песець. 2》 перен. Про хитру, лукаву людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. Старого лиса тяжко зловити (Номис); Дуж підглядав далі оленячі пійла, травив лисів та бив з маленької пращі лісові кури... Словник української мови у 20 томах
  5. лис — З лисами і сам лисом станеш. Між хитрими і сам хитрощів навчишся. Лиса лиш димом з нори викуриш. Способом все зробиться. Лис і поліниться, а натура в нього не зміниться. Він свої вдачі ніколи не змінить. Лис може стратити зуби, але не апетит. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. лис — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. лис — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
  8. лис — Лис, ли́са, -сові, ли́се! ли́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. З курника прибігла жінка.. — Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. лис — Лис, лисий, -а, -е 1) Лысый, плѣшивый. Лис, сиз, кутернога: як удасться що доброго, — велика ласка пана Бот. Ном. № 8546. Лисий лисого здалека бачить. Ном. № 7964. 2) — гора́. Гора, непокрытая растительностью, — обыкновенно считается притономъ вѣдьмъ. Словник української мови Грінченка