лис
З лисами і сам лисом станеш.
Між хитрими і сам хитрощів навчишся.
Лиса лиш димом з нори викуриш.
Способом все зробиться.
Лис і поліниться, а натура в нього не зміниться.
Він свої вдачі ніколи не змінить.
Лис може стратити зуби, але не апетит.
Він хоч і постаріється, та незмінним лишиться.
Лис не грається коло своєї нори.
Не дасть себе вислідити.
Лис став монахом не на те, аби гріхи спокутувати, але щоб нові зробити.
Не для поправи кається, але щоб ошукати єще раз.
Лисом підшитий, а псом підбитий.
Про хитрого та облесного чоловіка. Лис—хитрий, а собака—облесна.
Старого лиса не вибавиш з ліса.
Він безпечного місця не лишить, щоб його зловили.
У вічі як лис, а поза очі, як біс.
У вічі підхліб'юється, а поза очі обчернює й душу взявби.
Хитрий, як лис.
Не дасть себе ошукати.
Замахнув на лисицю, а вовка вдарив.
Хотів зробити одне, а вийшло інше.
Стара лисиця від собак захиститься.
Старий і хитрий чоловік вирятує себе з біди.
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає.
Старий хитрун робить зло і вміє приховати свою вину.
Як здохне лис, то курник не плаче.
Смерть лихої людини не викликає великого жалю.
Значення в інших словниках
- лис — лис іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лис — (самиця) лисиця; (хто) хитрун, лукавець. Словник синонімів Караванського
- лис — -а, ч. 1》 Хижий ссавець родини собачих із цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. || Самець лисиці. || Хутро цієї тварини. Полярний лис — те саме, що песець. 2》 перен. Про хитру, лукаву людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. Старого лиса тяжко зловити (Номис); Дуж підглядав далі оленячі пійла, травив лисів та бив з маленької пращі лісові кури... Словник української мови у 20 томах
- лис — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- лис — ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Фразеологічний словник української мови
- лис — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
- лис — Лис, ли́са, -сові, ли́се! ли́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лис — ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. З курника прибігла жінка.. — Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр. Словник української мови в 11 томах
- лис — Лис, лисий, -а, -е 1) Лысый, плѣшивый. Лис, сиз, кутернога: як удасться що доброго, — велика ласка пана Бот. Ном. № 8546. Лисий лисого здалека бачить. Ном. № 7964. 2) — гора́. Гора, непокрытая растительностью, — обыкновенно считается притономъ вѣдьмъ. Словник української мови Грінченка