1. Словник української мови Грінченка

майнути

Майнути, -ну, -неш

гл.

1) Махнуть. Вийшла ж вона за ворота хусточков майнула. Гол. І. 60.

2) Мелькнуть. І перед моїми очима майнули, як мрія, картини Макарта. Левиц. І. Щось наче майнуло поуз вікно. Г. Барв. 299. Та вже тому діду чуприна майнула, стоїть баба на березі, руками сплеснула. н. п. Ще він грімить, а вже стріла майнула. К. Іов.

3) Быстро пойти, быстро уйти, быстро броситься. І діти майнули по горищах, по коморах, по льохах, — усюди. Шевч. 168. Стороженька п'яна була, уснула, я, молода, на улицю майнула. Чуб. V. 640.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майнути — майну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. майнути — док., (крилом) махнути; (перед очима) мигнути, блиснути; (в думці) сяйнути; (- час) пролетіти, швидко минути; (стрілою) полетіти, помчати, побігти; (втекти) чкурнути; (- вітер) повіяти, війнути. Словник синонімів Караванського
  3. майнути — див. бігти; іти Словник синонімів Вусика
  4. майнути — [майнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. майнути — -ну, -неш, док. 1》 чим. Однокр. до маяти 2); махнути. 2》 З'явитися на короткий час і зникнути; мигнути. || Блиснути (у 1 знач.). || перен. Раптом і ненадовго з'явитись у свідомості, уяві тощо. || безос. 3》 розм. Швидко минути (про час). 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. майнути — МАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. чим. Однокр. до ма́яти 2; махнути (у 1 знач.). Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець (М. Словник української мови у 20 томах
  7. майнути — вирина́ти (встава́ти, сплива́ти) / ви́ринути (вста́ти, спливти́, сплисти́, майну́ти і т. ін.) в па́м’яті чиїй, кого і без додатка. Несподівано, мимоволі пригадуватися. Виринало в пам’яті напівзабуте, про що чув од мами або од баби своєї (М. Фразеологічний словник української мови
  8. майнути — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. майнути — МАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. чим. Однокр. до ма́яти 2; махнути. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець (Коцюб. Словник української мови в 11 томах