1. Словник української мови Грінченка

набігати

Набігати, -гаю, -єш

гл. Набѣгать, бѣгая получить. Набігав собі пранців.

---------------

Набігати, -гаю, -єш

сов. в. набігти, -біжу, -жи́ш, гл.

1) Набѣгать, набѣжать. Пішла вдова в поле жати, стала хмара набігати. Мет. 291. Вовки сіроманці набігали. Мет. 7. А татарва як набігала, то вже я замужем була. Котл. Ен. III. 12. на очі набігати. Мелькать предъ глазами. Шлях мигтить, гаї та ліси на очі набігають. як набіжить. Какъ придется. Треба жить, як набіжить. Чуб. І. 251.

2) — на що. Наскакивать, наскочить съ разбѣга на что-либо. Чого ти не дивишся? Набіг на чоловіка!

3) Находить, найти. Його найшли татари, набігли його сонного. КС. 1882. XII. 508. Як набіжиш, то й купи. набігти тропи. Найти дорогу, попасть на дорогу. Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи. Г. Барв. 416.

4) Натекать, натечь. Набігла вода в погріб.

5) серце набіга. Він чоловік нічого, а так на його иноді серце набіга, т. е. иногда онъ сердится. Павлогр. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набігати — набі́гати дієслово доконаного виду розм. набіга́ти дієслово недоконаного виду від: набі́гти Орфографічний словник української мови
  2. набігати — (з розгону) наскакувати, натикатися; (- хвилі) накочуватися; (військом) нападати; (- бурю) налітати; (на обличчя) покривати що; (- спогад) виринати, навертатися, (- сльози — ще) виступати, з'являтися; (на думку) спадати, спливати; (- людей) збігатися... Словник синонімів Караванського
  3. набігати — I наб`ігати-аю, -аєш, док., перех., розм. Багато бігаючи, дістати що-небудь або зазнати чогось. || Завагітніти (про неодружену жінку). II набіг`ати-аю, -аєш, недок., набігти, -біжу, -біжиш; мин. ч. набіг, -ла, -ло; док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набігати — НАБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Багато бігаючи, дістати що-небудь або зазнати чогось. – Чи не набігала ти .. лихоманки? (Г. Квітка-Основ'яненко); // зневажл. Завагітніти (про неодружену жінку). Словник української мови у 20 томах
  5. набігати — (аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  6. набігати — ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИ кого, що, заст., поет., ПОНЕСТИ́ без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИ заст., ЗАВАГОТІ́ТИ заст.; НАБІ́ГАТИ без додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. Словник синонімів української мови
  7. набігати — НАБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Багато бігаючи, дістати що-небудь або зазнати чогось. — Чи не набігала ти.. лихоманки? (Кв.-Осн., II, 1956, 325); // Завагітніти (про неодружену жінку). Словник української мови в 11 томах