набігати

НАБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Багато бігаючи, дістати що-небудь або зазнати чогось.

– Чи не набігала ти .. лихоманки? (Г. Квітка-Основ'яненко);

// зневажл. Завагітніти (про неодружену жінку).

Солоха чим далі все товщала, це примітила й господиня й думала про себе: – .. Дивно мені тілько, – де така поганка набігала? (Панас Мирний);

А це ж... що це ви собі набігали, Варваро Трохимівно? – говорив крамар, сально посміхуючись і пальцем тикаючи у Варин живіт (М. Хвильовий).

НАБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. набі́г, ла, ло; док.

1. Наскакувати, натикатися з розбігу, з розгону на кого-, що-небудь.

Вони набігали на нас, штовхали, намагалися забити памороки (Ю. Яновський);

Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні);

Мені потім здавалось, що то не снаряд знайшов мене, а я сам набіг на нього (Ю. Мушкетик);

// Несподівано натрапляти на когось, на щось, виявляти, зустрічати кого-, що-небудь.

В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою (П. Панч);

// Швидко насуватися, переважно покриваючи, закриваючи собою що-небудь (про хвилі, хмари і т. ін.).

Котиться з Африки хвиля .. І, може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги як символ єднання... (М. Коцюбинський);

Темні хмарки набігають на сонце (М. Руденко);

Зненацька набігли хмари і пішов дощ (з наук.-попул. літ.);

З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І. Нечуй-Левицький);

// Швидко виникати, починатися, налітати (про бурю, вітер і т. ін.).

Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають (Леся Українка);

Коли набігає вітер, явори гнуться розгойданим верхів'ям (І. Цюпа);

Набіжить вітерець, покотиться хвилею (О. Стороженко).

2. Виступати, з'являтися (про зморшки, сльози, усмішку і т. іп.).

На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (І. Нечуй-Левицький);

Що довше вдивляється вона в обличчя Жанни д'Арк,то більше й більше захоплюється художником, їй навіть сльози розчулення набігають після погляду в очі Жанни д'Арк (М. Слабошпицький);

Серп випав з рук Хариті, лице скривилось від болю, на очі набігли сльози (М. Коцюбинський);

На вуста набігла звична – привітна і трохи іронічна посмішка (Т. Масенко);

// перен. Виявлятися зовні, ставати видимими (про душевні переживання, фізичні відчуття).

Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя (І. Кочерга);

На лиця набігло занепокоєння (К. Гордієнко);

// перен. Виникати раптово (про спомини, думки і т. ін.).

Макс Дальгов відчув, як у нього защеміло серце. Набігли давні спогади (В. Собко).

3. Збігаючись, збиратися в одному місці (про людей).

Поки в'яжуть Василя, з двору через хвіртку набігають черниці і між ними Кнуриха (Панас Мирний);

Набігають діти, разом з матір'ю обліплюють Мирона (М. Стельмах);

Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тося ховалася за спини подруг, що вже набігли невідомо звідки (Ю. Смолич).

4. розм. Натікаючи, наливатися куди-небудь, заповнювати щось (про рідину).

Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити. Звісно, вода... набігла собі... ставок став... Риба завелася... (Панас Мирний);

Він повісив рушника на галузку сосонки, нахилився й поглянув на себе в люстерко води, яка набігла в низину (Ю. Яновський);

// перен. Збільшуючись, наростати (про гроші, проценти).

Навесні квочку підсипати, підростуть курчата, можна буде продати... Глянь – якийсь карбованець чи два й набіжить за рік (О. Донченко);

Крають землю плуги, обліковець гектари запише, і зарплата набіжить непогана! (з газ.).

5. Учиняти набіг (набіги); на кого-, що-небудь; нападати, наскакувати.

Стали козаки до города Козлова назад прибувати. Стали на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати (з думи);

Мокрина з матір'ю продавала на базарі рибу .. і прочула, що становий готується тієї ночі набігти з десяцькими на батькову ватагу (І. Нечуй-Левицький);

Спати ніхто не клався. Ждали все, що набіжать [козаки] (А. Головко);

// тільки док., кого – що. Напавши на кого-, що-небудь, захопити його.

Креши вогонь! Хай буде міць далекобійна, щоб сонного тебе десь ворог не набіг (П. Тичина).

6. Впритул прилягати до чого-небудь, досягати чогось.

Набігає аж на кручі Зеленая нива (П. Усенко);

Там далі набігли над річку високі коноплі й залили берег своїм гострим важким духом (І. Нечуй-Левицький);

// Сповнюватися, минати (про роки).

Дорка потроху ставала Федорою, ходила до школи і до початку війни саме скінчила семирічку, їй набігало шістнадцять років (Ю. Яновський);

Сорок літ набіжить незабаром, Наче молот на груди паде: – Де юнацтво поділося з жаром; Де завзяття твоє молоде? (П. Грабовський).

7. розм. Вискакувати, з'являтися, сідати (про болячки, гулі і т. ін.).

Сонце пече, дорога тверда, мов камінь, аж водянки на ногах набігають (Григорій Тютюнник);

– Він мене тільки що знов бив... Диви, о... синяк вже набіг... (В. Винниченко);

Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний гудз (Л. Мартович);

Рукою вона гладила велику круглу ґулю, що набігла на голові (І. Микитенко).

8. розм. Надходити, наставати (про свята, дні і т. ін.).

– А тепер же ніхто часом не сидить у тій холодній? – Ні, .. люди відпрошуються, щоб уже як мають саджати, то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать... (Леся Українка).

◇ [Аж] сли́на (сли́нка) [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) див. сли́на;

Збі́гло (набі́гло) на ду́мку див. збіга́ти;

(1) Набіга́ти на о́чі – проноситись, пропливати повз кого-небудь.

– Сіла й я між своїми синами, їду. Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають... (Марко Вовчок);

Налива́тися (набіга́ти) / нали́тися (набі́гти, поналива́тися) кро́в'ю див. налива́тися;

Се́рце набіга́ див. се́рце;

Ухопи́ти (упійма́ти, набі́гти і т. ін.) тропи́ див. ухо́плювати;

(2) Що набіга́є / набіжи́ть на язи́к – все підряд, без обмеження.

Повибігали надвір і челядь, і своя сім'я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький);

Що на язи́к набіжи́ть (понесе́) див. що¹;

(3) Як набіжи́ть:

а) (на кого) кого-небудь охопить злість, лють, роздратування і т. ін.

На нього як набіжить – то чоловік як чоловік, а то й не підступайся (Сл. Б. Грінченка);

б) як доведеться, як трапиться.

Досить жить як набіжить (прислів'я).