1. Словник української мови Грінченка

навертати

Наверта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл.

1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Рудч. Чп. 89. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». О. 1861. XI. 56.

2) Наваливать, навалить. Зіма замети навертає. Мир. ХРВ. 125. Було мене притопити й камень навернути, а щоб же я не зринала й цього лишенька не знала. Грин. III. 312.

3) Рѣдко появляться, разъ появиться. То те він робить, то те, то йде, то где, — як гість додому навертає. МВ. І. 44. Хиба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі. Мир. Пов. II. 78.

4) Обращать, обратить. Синів ізраілевих наверне до Бога. Єв. Л. І. 16. Вона довго молилась до Бога, щоб навернув чоловікове серце знов до любови. Левиц. І. 497. Наверни мене на жидівську віру. Мнж. 122.

5) Сворачивать, своротить на кого. На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив. Черниг. г.

6) Наверстывать, наверстать. Стара хоче у хазяйстві навернути, що дочка витратила. МВ. І. 28. Він хоч і прогуля, так він і наверне. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навертати — наверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навертати — Повертати; (гори чого) вергати, НАВАЛЮВАТИ; (розмову) звертати, міняти, спрямовувати; (на свій бік) прихиляти; (на віру) схиляти до, св. обертати в; (утрачене) НАДОЛУЖУВАТИ; ЖМ. (худобу) завертати, (убік) звертати, (провину) спихати, перекладати; ЕВ. (києм) бити; Р. (тугу) накликати, наганяти. Словник синонімів Караванського
  3. навертати — див. веліти; націлювати; прихиляти; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  4. навертати — -аю, -аєш, недок., навернути, -верну, -вернеш, док. 1》 перех., розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік. 2》 перех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. навертати — НАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що, розм. Повертати що-небудь в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік. Словник української мови у 20 томах
  6. навертати — і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Фразеологічний словник української мови
  7. навертати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. навертати — Наверта́ти, -та́ю, -та́єш; наверну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. навертати — НАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех., розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік. Словник української мови в 11 томах