1. Великий тлумачний словник сучасної мови

навертати

наверта́ти

-аю, -аєш, недок., навернути, -верну, -вернеш, док.

1》 перех., розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік.

2》 перех., перен., розм. Надавати чому-небудь іншого спрямування, іншого значення; міняти перебіг чого-небудь.

3》 перех., перен. Переконуючи, умовляючи, спрямовувати, залучати до чого-небудь.

|| Спонукати, заохочувати до прийняття якої-небудь віри, до зміни віросповідання. На розум навертати.

4》 перех., розм. Накидати, навалювати багато чого-небудь.

|| безос.

5》 перех. Щільно притуляти або навалювати що-небудь важке.

6》 неперех., розм. Те саме, що навертатися 2).

7》 перех., діал. Відшкодовувати; надолужувати.

8》 неперех., рідко. Те саме, що звертати 1).

9》 перех., рідко. Те саме, що завертати 4).

10》 перех. і неперех., розм. Перекладати, звертати провину і т. ін. на іншого.

11》 перех., розм. Швидко завдавати удару; бити.

12》 перех., рідко. Викликати, збуджувати що-небудь.

13》 перех., діал. Посилати.

14》 Їсти (з апетитом або багато).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навертати — наверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навертати — Повертати; (гори чого) вергати, НАВАЛЮВАТИ; (розмову) звертати, міняти, спрямовувати; (на свій бік) прихиляти; (на віру) схиляти до, св. обертати в; (утрачене) НАДОЛУЖУВАТИ; ЖМ. (худобу) завертати, (убік) звертати, (провину) спихати, перекладати; ЕВ. (києм) бити; Р. (тугу) накликати, наганяти. Словник синонімів Караванського
  3. навертати — див. веліти; націлювати; прихиляти; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  4. навертати — НАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що, розм. Повертати що-небудь в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік. Словник української мови у 20 томах
  5. навертати — і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Фразеологічний словник української мови
  6. навертати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. навертати — Наверта́ти, -та́ю, -та́єш; наверну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. навертати — НАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех., розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік. Словник української мови в 11 томах
  9. навертати — Наверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Рудч. Чп. 89. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». О. 1861. XI. 56. 2) Наваливать, навалить. Словник української мови Грінченка