1. Словник української мови Грінченка

над

Над

пред.

1) Съ творит, пад.: Надъ. Стоїть явір над водою. н. п. Зозуля літала над нами куючи. Простяг, гріє руки над полум'ям червоним. МВ. ІІ. 26. І царюватиме він над домом. Єв. Л. І. 33.

2) Съ винит. пад., при обозначенія времени: подъ, къ. В п'ятницю над вечір мати і кликнули нас. ЗОЮР. II. 283.

3) Съ винит. пад. при обозначеніи предмета, къ которому направлено дѣйствіе: къ. Ой вийду я над річеньку та й стану думати. Гол. І. 361.

4) Въ видѣ нарѣчія: выше, лучше, болѣе, сверхъ. Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Я принесла грошей додому над сотню. Г. Барв. 249. Тому чоловікові уже над сто літ. О. 1862. V. 93. Люблю її як сам себе — над срібло, над злото. Гол. III. 393. Не знайдеш річки над Дніпро глибокий, не знайдеш правди над святу простацьку, а ні одваги в серці над козацьку. К. ЦН. 182. Над смерть біди не буде. Ном. Зімою вже ніхто над його скотини не доглядить. Г. Барв. 295. Не буде вже над мою першу милу. МВ. І. 7. Над часто стоитъ при сравнительной степени. Над його розумнішого я не бачив. Над Марусю нема кралі кращішої. Старод. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. над — над прийменник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. над — рідко наді, надо, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з над виражають: Просторові відношення: 1》 з оруд. в. Уживається для позначення предметів, осіб, вище яких відбувається дія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. над — НАД, рідко НА́ДІ, НА́ДО, прийм., із знах. і оруд. в. Просторові відношення 1. із оруд. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, вище яких відбувається дія. Над хатою щось свистало і дзижчало (С. Васильченко); Вийся, жайворонку, вийся Над полями (М. Словник української мови у 20 томах
  4. над — БІ́ЛЬШЕ у знач. прийм., з род. в. або із спол. ніж, як і знах. в. (при позначенні кількості та розміру вказує на їх перевищення); НАД (НА́ДІ перед деякими сполученнями приголосних) (НА́ДО рідше) із знах. Словник синонімів української мови
  5. над — Над, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. над — НАД, рідко НА́ДІ, НА́ДО, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з над виражають: Просторові відношення 1. з оруд. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, вище яких відбувається дія. Словник української мови в 11 томах