над

БІ́ЛЬШЕ у знач. прийм., з род. в. або із спол. ніж, як і знах. в. (при позначенні кількості та розміру вказує на їх перевищення); НАД (НА́ДІ перед деякими сполученнями приголосних) (НА́ДО рідше) із знах. в., ПО́НАД (ПО́НАДІ перед деякими сполученнями приголосних) (ПО́НАДО рідше) із знах. в. (указують також на перевищення міри); ПА́ЧЕ з род. в., заст., ірон. (указує на перевищення міри). Я доходжу до епізоду (в кіноплівці), що його треба викинути. Він величенький — більше сотні метрів (Ю. Яновський); За табором тяглося більше як сто тисяч возів (І. Нечуй-Левицький); (Любов:) Я люблю тебе, давно люблю, над життя, над щастя, над усе на світі (Леся Українка); Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран і поїхав на поправку додому (О. Довженко); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (І. Манжура).

БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (ужив. при позначеннях осіб, предметів, щодо яких відбуваються й на які спрямовані дії, виражені дієсл. працювати, поратися, клопотати, ходити і под. та віддієслівними іменниками від них), КО́ЛО, ЗА з оруд. в. (при дієсл. доглядати, ходити і под.); НАД (НА́ДІ перед деякими сполученнями приголосних) (НА́ДО рідше) (з оруд. в. — при дієсл. працювати і под.) — Я не обіцяю вистачити другу частину (рукопису).., біля неї чимало треба попрацювати (Панас Мирний); Виноград любить, щоб коло нього ходити (М. Коцюбинський); Поїла (мати) таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки... (О. Довженко); Як день той настане, Ідуть править панахиду Над нашим гетьманом (Т. Шевченко).