1. Великий тлумачний словник сучасної мови

над

рідко наді, надо, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з над виражають: Просторові відношення:

1》 з оруд. в. Уживається для позначення предметів, осіб, вище яких відбувається дія.

|| Уживається для позначення предметів, осіб, до яких хто-небудь нахиляється, схиляється і т. ін.

|| Уживається для позначення місця, біля якого на вищому рівні щось розміщене.

2》 із знах. в. Уживається для позначення місця, куди спрямована дія. Об'єктні відношення:

3》 з оруд. в. Уживається для позначення предметів чи осіб, з якими пов'язана, на які спрямована дія.

|| Уживається для позначення осіб, предметів, стосовно яких виявляється якесь ставлення, почуття і т. ін.

|| Уживається для позначення осіб, предметів і явищ, стосовно яких хто-, що-небудь займає керівне, панівне становище, виражає зверхність і т. ін. Часові відношення:

4》 із знах., рідко з оруд. в. Уживається для позначення часу виявлення або завершення дії. Кількісні відношення:

5》 із знах., рідко з оруд. в. Уживається для позначення вищої міри, ступеня порівняння, більшої кількості і т. ін.

|| Уживається для позначення предметів, осіб, яким надається перевага над ким-, чим-небудь.

|| Уживається для позначення перевищення якої-небудь міри, ступеня і т. ін. Над усе.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. над — над прийменник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. над — НАД, рідко НА́ДІ, НА́ДО, прийм., із знах. і оруд. в. Просторові відношення 1. із оруд. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, вище яких відбувається дія. Над хатою щось свистало і дзижчало (С. Васильченко); Вийся, жайворонку, вийся Над полями (М. Словник української мови у 20 томах
  3. над — БІ́ЛЬШЕ у знач. прийм., з род. в. або із спол. ніж, як і знах. в. (при позначенні кількості та розміру вказує на їх перевищення); НАД (НА́ДІ перед деякими сполученнями приголосних) (НА́ДО рідше) із знах. Словник синонімів української мови
  4. над — Над, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. над — НАД, рідко НА́ДІ, НА́ДО, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з над виражають: Просторові відношення 1. з оруд. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, вище яких відбувається дія. Словник української мови в 11 томах
  6. над — Над пред. 1) Съ творит, пад.: Надъ. Стоїть явір над водою. н. п. Зозуля літала над нами куючи. Простяг, гріє руки над полум'ям червоним. МВ. ІІ. 26. І царюватиме він над домом. Єв. Л. І. 33. 2) Съ винит. пад., при обозначенія времени: подъ, къ. Словник української мови Грінченка