1. Словник української мови Грінченка

накидати

Накида́ти, -да́ю, -єш

гл. І. сов. в. накидати, -даю, -єш.

1) Набрасывать, набросать, накидать. Не накидай стільки дров у піч, — накидає такого, що на двічи стало б. А лисичка... все кида по рибці на дорогу, все кида. От, як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла. Рудч. Ск. II. 8.

2) Оставлять, оставить многихъ. На що ж ви, таточку, сиріт накидали? (изъ причитанья по умершемъ отцѣ). Мил. 186. II, сов. в. накинути, -ну, -неш.

3) Набрасывать, набросить что-либо сверхъ чего-либо. Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло. Черниг. у. Накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. Єв. Л. XIX. 35.

4) Навивать, навить, намотать. Накинуті, основу на верстат. Вас. 166.

5) Налагать, наложить. Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі. Левиц. К. К. 6. За той гріх, накинуто на його покуту.

6) Навязывать, навязать. Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте. Г. Барв. 202. Сестра моя мала, а вони на її й накинули двох год хлопця гледіть. Г. Барв. 52.

7) Прибавлять, прибавить. Мало буде. — накинь ще хоч трохи. кругу накидати. Дѣлать кругъ, обходъ (въ пути). Ходім напрямець, — чого нам стільки кругу накидати. Зміев. у.

8) — о́ком. Посматривать, бросать взгляды, взглянуть, примѣтить, замѣтить. Ходе Йванко по-над током, накидає чорним оком: ой чи жива, чи здорова та Сохвійка чорноброва. Грин. ІІІ. 154. Ішла дівка по-над тоном, накинула хлопця оком: там то хлопець, там то гарний. Грин. III. 154. Въ переносномъ смыслѣ: обратить вниманіе на кого-либо. І хороший, і заможний, і вони давненько накидали оком одне на 'дного. Г. Барв. 105.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накидати — (нашвидкуруч щось запланувати) накреслювати, планувати, (з розрахунками) проектувати. Словник синонімів Полюги
  2. накидати — наки́дати дієслово доконаного виду накида́ти 1 дієслово недоконаного виду кидати в якійсь кількості; зображати в загальних рисах накида́ти 2 дієслово недоконаного виду начіплювати; додавати; нав'язувати; пришивати Орфографічний словник української мови
  3. накидати — 1) <док. НАКИДАТИ>, кидати; (шкіц) робити начерк, начеркати, шкіцувати. 2) <док. НАКИНУТИ>, (аркан) кидькома накладати <�надівати>; (платню) набавляти, підвищувати, збільшувати; (роботи) додавати; (латку) нашивати; П. (думку) нав'язувати. Словник синонімів Караванського
  4. накидати — див. кидати; примушувати Словник синонімів Вусика
  5. накидати — див. накидати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. накидати — НАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. чого, що. Кидати що-небудь кудись, у щось у якійсь кількості. У себе в дворі біля повітки на сани накидає Скиба гній (А. Словник української мови у 20 томах
  7. накидати — накида́ти нав'язувати (ст): А пані Оксані дайте спокій. Не треба на вакаціях нікому нічого накидати (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. накидати — ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь на кого—що. 1. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити. Фразеологічний словник української мови
  9. накидати — НАКИ́ДАТИ (скласти, написати або намалювати що-небудь нашвидку, в загальних рисах), НАКРЕ́СЛИТИ, НАЧЕРКА́ТИ розм. (нашвидку, недбало). — Недок.: накида́ти, накре́слювати. Словник синонімів української мови
  10. накидати — Наки́дати, -ки́даю, -ки́даєш накида́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. накидати — НАКИ́ДАТИ див. накида́ти¹. НАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кидати що-небудь у якійсь кількості. В хатинці зробилося тихо. Чути тільки, як Олена шарудить хмизом, накидаючи його в піч (Тют. Словник української мови в 11 томах