накидати

НАКИ́ДАТИ (скласти, написати або намалювати що-небудь нашвидку, в загальних рисах), НАКРЕ́СЛИТИ, НАЧЕРКА́ТИ розм. (нашвидку, недбало). — Недок.: накида́ти, накре́слювати. Накидати проект постанови; Накидати план місцевості; Він зустрічав на вулиці старців, калік, продавців яблук і пирогів, дрібних ремісників і накидав на папері їхні портрети (В. Кучер); І обрис рідного лиця Накреслив помах олівця (М. Бажан); Тоді приміти знайшов і хутенько їх начеркав у папері (Марко Вовчок). — Пор. 2. наміча́ти.

НАКЛА́СТИ (покласти щось куди-небудь у певній кількості, звичайно багато; кладучи, наповнити щось чим-небудь), НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАКИ́ДАТИ (кидаючи; розм. — узагалі накладаючи); НАГАТИ́ТИ підсил. розм., НАГИЛИ́ТИ підсил. розм. (у великій кількості). — Недок.: наклада́ти, накида́ти. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казани наклали (І. Котляревський); — Колись у вас отам, на косі, лебедів дядьки возами набивали. Поїде й повен віз, як снігу, накладе (О. Гончар); Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (І. Нечуй-Левицький); Як наложили вози, Лушня й каже: — Ну, тепер, дядьку Грицьку, хоч і могоричу ! (Панас Мирний); Бабуся накидала повну миску макаронів з сиром та маслом (Ю. Збанацький); — Пров'янт вам привіз, — весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок. — Спасибі. То ти його чимало нагилив (Панас Мирний). — Пор. 1. наби́ти, 1. нагрома́дити.

НАМІЧА́ТИ (попередньо розробляти що-небудь у загальних рисах), ПРИКИДА́ТИ розм. — Док.: намі́тити, прики́нути. Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби (О. Донченко); — Я з охотою супроводжу вас.. до Уч-Каргала, де ми разом і зможемо прикинути варіанти місця будівельної контори, — запропонував Преображенський (І. Ле). — Пор. 1. наки́дати.

НАКИ́ДАТИ (скласти, написати або намалювати що-небудь нашвидку, в загальних рисах), НАКРЕ́СЛИТИ, НАЧЕРКА́ТИ розм. (нашвидку, недбало). — Недок.: накида́ти, накре́слювати. Накидати проект постанови; Накидати план місцевості; Він зустрічав на вулиці старців, калік, продавців яблук і пирогів, дрібних ремісників і накидав на папері їхні портрети (В. Кучер); І обрис рідного лиця Накреслив помах олівця (М. Бажан); Тоді приміти знайшов і хутенько їх начеркав у папері (Марко Вовчок). — Пор. 2. наміча́ти.

НАКЛА́СТИ (покласти щось куди-небудь у певній кількості, звичайно багато; кладучи, наповнити щось чим-небудь), НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАКИ́ДАТИ (кидаючи; розм. — узагалі накладаючи); НАГАТИ́ТИ підсил. розм., НАГИЛИ́ТИ підсил. розм. (у великій кількості). — Недок.: наклада́ти, накида́ти. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казани наклали (І. Котляревський); — Колись у вас отам, на косі, лебедів дядьки возами набивали. Поїде й повен віз, як снігу, накладе (О. Гончар); Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (І. Нечуй-Левицький); Як наложили вози, Лушня й каже: — Ну, тепер, дядьку Грицьку, хоч і могоричу ! (Панас Мирний); Бабуся накидала повну миску макаронів з сиром та маслом (Ю. Збанацький); — Пров'янт вам привіз, — весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок. — Спасибі. То ти його чимало нагилив (Панас Мирний). — Пор. 1. наби́ти, 1. нагрома́дити.

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм., ПРИКИДА́ТИ розм., НАКИДА́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ПРИЧИНЯ́ТИ діал.; ДОМІ́РЮВАТИ (ДОМІРЯ́ТИ) розм.- (міряючи); ДОПО́ВНЮВАТИ (ДОПОВНЯ́ТИ), ПОПО́ВНЮВАТИ (ПОПОВНЯ́ТИ), ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме); ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ), ДОКИДА́ТИ розм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. — до сказаного, написаного). — Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́ти діал. На різні сласті він додавав мені п'ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); — У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її (домівку) глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає — надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); — Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: — Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, — Причинив собі роботи: Щонеділі — жовті чоботи! (пісня); — Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. — Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати — сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотеку і поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони (кіносценарії) внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); — Довів (Радивон) до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... — підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).

I. НАВ'ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ) фам., ВПХНУ́ТИ (УВІПХНУ́ТИ), ВПХА́ТИ (УВІПХА́ТИ) розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ (УСУЧИ́ТИ) розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). — Недок.: нав'я́зувати, накида́ти, впиха́ти (упиха́ти). Нав'язати дискусію; Він нав'язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла (Олена).. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); (Дмитро:) А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).

НАДЯГА́ТИ що (про одяг), ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ) розм.; НАТЯГА́ТИ (НАТЯ́ГУВАТИ) розм., НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ (УЛА́ЗИТИ) розм., ВЛІЗА́ТИ (УЛІЗА́ТИ) розм. (у що — із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). — Док.: надягну́ти (надягти́), одягну́ти (одягти́), вдягну́ти (удягну́ти), вдягти́ (удягти́), наді́ти, убра́ти (вбра́ти), натягну́ти (натягти́), натаска́ти, нацу́пити, влі́зти (улі́зти), наки́нути, напну́ти (нап'ясти́), начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться — рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота (бульдозера) (О. Гончар); — Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, — як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап'яв (К. Гордієнко). — Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.