1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

накидати

накида́ти нав'язувати (ст): А пані Оксані дайте спокій. Не треба на вакаціях нікому нічого накидати (Марська)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накидати — (нашвидкуруч щось запланувати) накреслювати, планувати, (з розрахунками) проектувати. Словник синонімів Полюги
  2. накидати — наки́дати дієслово доконаного виду накида́ти 1 дієслово недоконаного виду кидати в якійсь кількості; зображати в загальних рисах накида́ти 2 дієслово недоконаного виду начіплювати; додавати; нав'язувати; пришивати Орфографічний словник української мови
  3. накидати — 1) <док. НАКИДАТИ>, кидати; (шкіц) робити начерк, начеркати, шкіцувати. 2) <док. НАКИНУТИ>, (аркан) кидькома накладати <�надівати>; (платню) набавляти, підвищувати, збільшувати; (роботи) додавати; (латку) нашивати; П. (думку) нав'язувати. Словник синонімів Караванського
  4. накидати — див. кидати; примушувати Словник синонімів Вусика
  5. накидати — див. накидати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. накидати — НАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. чого, що. Кидати що-небудь кудись, у щось у якійсь кількості. У себе в дворі біля повітки на сани накидає Скиба гній (А. Словник української мови у 20 томах
  7. накидати — ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь на кого—що. 1. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити. Фразеологічний словник української мови
  8. накидати — НАКИ́ДАТИ (скласти, написати або намалювати що-небудь нашвидку, в загальних рисах), НАКРЕ́СЛИТИ, НАЧЕРКА́ТИ розм. (нашвидку, недбало). — Недок.: накида́ти, накре́слювати. Словник синонімів української мови
  9. накидати — Наки́дати, -ки́даю, -ки́даєш накида́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. накидати — НАКИ́ДАТИ див. накида́ти¹. НАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кидати що-небудь у якійсь кількості. В хатинці зробилося тихо. Чути тільки, як Олена шарудить хмизом, накидаючи його в піч (Тют. Словник української мови в 11 томах
  11. накидати — Накида́ти, -да́ю, -єш гл. І. сов. в. накидати, -даю, -єш. 1) Набрасывать, набросать, накидать. Не накидай стільки дров у піч, — накидає такого, що на двічи стало б. А лисичка... все кида по рибці на дорогу, все кида. Словник української мови Грінченка