1. Словник української мови Грінченка

напасть

Напасть, -сти

ж.

1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. Камен. у.

2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60.

3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер. у.

4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. Н. Вол. у.

5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напасть — напа́сть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. напасть — Біда, нещастя, горе, лихо, кара Божа; (невелика) прикрість, неприємність, пригода, халепа, з. нападок, пеня; (наслана) етн. напуст, напуск. Словник синонімів Караванського
  3. напасть — див. багато; біда Словник синонімів Вусика
  4. напасть — [напас'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. напасть — -і, ж. Біда, нещастя, неприємність. || Усе те, що приносить біду, нещастя, неприємність. Що за напасть! — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. напасть — НА́ПА́СТЬ, і, ж. 1. Біда, лихо, нещастя або неприємність. – Напасть, бабо, не по дереву ходить, а по людях, – промовив до неї Пищимуха (Панас Мирний); Та не озлився він Денис, як те бува в калік, І та напасть лиха натури не змінила (М. Словник української мови у 20 томах
  7. напасть — на́пасть 1. біда, нещастя, горе (ср, ст) 2. прикрість, неприємність (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. напасть — Бог не напасть. Бог лиха не бажає нікому. Без напасти не прожити. Так у життю не буває, щоб ніякої напасти не було. Від напасти не пропасти. Треба її побороти, щоб не терпіти. І на печі чоловіка напасть найде. За нею шукати не треба, вона сама прийде. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. напасть — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  10. напасть — Напа́сть, -сти, -сті, -стю; -па́сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. напасть — НА́ПА́СТЬ, і, ж. Біда, нещастя, неприємність. — А знаєте що? Щоб не було напасті якої, краще розійтись. Чого ми будемо дивитися, як пани дуріють (Мирний, III, 1954, 287); — І, лишенько, — об поли вдарила жінка: — ну, дня того нема... Словник української мови в 11 томах