1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

напасть

на́пасть 1. біда, нещастя, горе (ср, ст)

2. прикрість, неприємність (ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напасть — напа́сть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. напасть — Біда, нещастя, горе, лихо, кара Божа; (невелика) прикрість, неприємність, пригода, халепа, з. нападок, пеня; (наслана) етн. напуст, напуск. Словник синонімів Караванського
  3. напасть — див. багато; біда Словник синонімів Вусика
  4. напасть — [напас'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. напасть — -і, ж. Біда, нещастя, неприємність. || Усе те, що приносить біду, нещастя, неприємність. Що за напасть! — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. напасть — НА́ПА́СТЬ, і, ж. 1. Біда, лихо, нещастя або неприємність. – Напасть, бабо, не по дереву ходить, а по людях, – промовив до неї Пищимуха (Панас Мирний); Та не озлився він Денис, як те бува в калік, І та напасть лиха натури не змінила (М. Словник української мови у 20 томах
  7. напасть — Бог не напасть. Бог лиха не бажає нікому. Без напасти не прожити. Так у життю не буває, щоб ніякої напасти не було. Від напасти не пропасти. Треба її побороти, щоб не терпіти. І на печі чоловіка напасть найде. За нею шукати не треба, вона сама прийде. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. напасть — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  9. напасть — Напа́сть, -сти, -сті, -стю; -па́сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. напасть — НА́ПА́СТЬ, і, ж. Біда, нещастя, неприємність. — А знаєте що? Щоб не було напасті якої, краще розійтись. Чого ми будемо дивитися, як пани дуріють (Мирний, III, 1954, 287); — І, лишенько, — об поли вдарила жінка: — ну, дня того нема... Словник української мови в 11 томах
  11. напасть — Напасть, -сти ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. Камен. у. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер. Словник української мови Грінченка