неживий

Значення в інших словниках

1. неживий — неживи́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. неживий — МЕРТВИЙ; (окремий орган) відмерлий; (без сил) знесилений, знеможений; П. заціпенілий; (- природу) неорганічний; (дім) безлюдний, спорожнілий; (- мову) невиразний, необразний, блідий. Словник синонімів Караванського
3. неживий — див. мертвий; фальшивий Словник синонімів Вусика
4. неживий — [неижиевий] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
5. неживий — -а, -е. 1》 У якому припинилося життя; мертвий. || у знач. ім. неживий, -вого, ч. Мертва людина; покійник. || Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). || Який засох, зів'яв (про насіння, рослини). 2》 Такий, як у мерця (про обличчя, очі і... Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Т. Шевченко); Долівка у крові... Лежить убита мати і діти – неживі (В. Сосюра); // у знач. ім. неживи́й, во́го, ч. Мертва людина; покійник. Словник української мови у 20 томах
7. неживий — як (мов, нена́че і т. ін.) неживи́й. 1. зі сл. ходи́ти, йти і под. Дуже повільно, мляво без жвавості, без бадьорості. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу!... Фразеологічний словник української мови
8. неживий — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
9. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Шевч., II, 1953, 56); Долівка у крові… Лежить убита мати і діти — неживі (Сос., II, 1958, 200); // у знач. ім. неживи́й, во́го... Словник української мови в 11 томах