1. Великий тлумачний словник сучасної мови

неживий

неживи́й

-а, -е.

1》 У якому припинилося життя; мертвий.

|| у знач. ім. неживий, -вого, ч. Мертва людина; покійник.

|| Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини).

|| Який засох, зів'яв (про насіння, рослини).

2》 Такий, як у мерця (про обличчя, очі і т. ін.).

3》 Позбавлений життєвих сил, бадьорості, енергії і т. ін.

|| перен. Який перебуває у стані заціпеніння, бездіяльності, знесилення і т. ін. через утому, нервове напруження, біль, переляк.

4》 Який не належить до тваринного чи рослинного світу; неорганічний.

|| у знач. ім. неживе, -вого, с. Все, що не належить до тваринного чи рослинного світу.

|| Який не належить до живої матерії; у якого немає ознак життя.

5》 перен. Безлюдний, спустілий (про дім, вулицю і т. ін.).

6》 перен. Відірваний, далекий від життя, від дійсності (про твори, тематику); неактуальний.

|| Невиразний, необразний, блідий (про слово, мову).

7》 грам. Який стосується різноманітних явищ, предметів, що не належать до живих істот.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неживий — неживи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неживий — МЕРТВИЙ; (окремий орган) відмерлий; (без сил) знесилений, знеможений; П. заціпенілий; (- природу) неорганічний; (дім) безлюдний, спорожнілий; (- мову) невиразний, необразний, блідий. Словник синонімів Караванського
  3. неживий — див. мертвий; фальшивий Словник синонімів Вусика
  4. неживий — [неижиевий] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Т. Шевченко); Долівка у крові... Лежить убита мати і діти – неживі (В. Сосюра); // у знач. ім. неживи́й, во́го, ч. Мертва людина; покійник. Словник української мови у 20 томах
  6. неживий — як (мов, нена́че і т. ін.) неживи́й. 1. зі сл. ходи́ти, йти і под. Дуже повільно, мляво без жвавості, без бадьорості. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу!... Фразеологічний словник української мови
  7. неживий — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
  8. неживий — НЕЖИВИ́Й, а́, е́. 1. У якому припинилося життя; мертвий. А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Шевч., II, 1953, 56); Долівка у крові… Лежить убита мати і діти — неживі (Сос., II, 1958, 200); // у знач. ім. неживи́й, во́го... Словник української мови в 11 томах
  9. неживий — Неживи́й, -а́, -е́ Неживой, мертвый. Словник української мови Грінченка