неживий

НЕЖИВИ́Й, а́, е́.

1. У якому припинилося життя; мертвий.

А на друге літо Москаля вже неживого Найшли в балці діти (Т. Шевченко);

Долівка у крові... Лежить убита мати і діти – неживі (В. Сосюра);

// у знач. ім. неживи́й, во́го, ч. Мертва людина; покійник.

На гульбищах так вивертається [хлопець] і трясе своїм лахміттям, що й неживий почне йому підгупувати ногою (М. Стельмах);

* У порівн. Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко);

// Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини).

[Монтаньяр (дивиться на голову Жірондиста):] А нежива [голова] стерпіти може й більше (Леся Українка);

Чорні пальці глибоко обрізались, але не бризнула кров – лише кілька запечених .. краплин витиснулися з неживого тіла (М. Стельмах);

// Який засох, зів'яв (про насіння, рослини).

Неживе насіння кисню та інших окисневих сполук не поглинає (з наук. літ.);

– Я не люблю березового соку, – мовив Василь. – Од нього деревом неживим одгонить (Є. Гуцало).

2. Такий, як у мерця (про обличчя, очі і т. ін.).

Стоять усі нерухомо, як статуї, з неживими очима (А. Головко).

3. Позбавлений життєвих сил, бадьорості, енергії і т. ін.

– Не всі тії сади цвітуть, що весною розвиваються, – тихим, низьким, неживим якимсь голосом промовила ти (Леся Українка);

// перен. Який перебуває у стані заціпеніння, бездіяльності, знесилення і т. ін. через втому, нервове напруження, біль, переляк.

Бувало, вигляне [Катруся] із хижі, Як тая квіточка з роси, Як теє сонечко з-за хмари. Ввесь похолону, неживий Стою, бувало (Т. Шевченко).

4. Який не належить до тваринного чи рослинного світу; неорганічний.

Всі дані науки доводять, що живі істоти виникли з неживої матерії в результаті тривалого процесу розвитку (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. неживе́, во́го, с. Все, що не належить до тваринного чи рослинного світу.

Все живе Й неживе, Що по Тисі пливе, Пригортає до дна Кам'яна глибина... (Ю. Гойда);

// Який не належить до живої матерії; у якого немає ознак життя.

[Р і ч а р д (до статуї):] Обізвись хоч ти до мене, глино нежива! (Леся Українка);

В сутінях хмарного досвітку сірі, невиспані обличчя солдатів визирали неживим камінням (С. Васильченко).

5. перен. Безлюдний, спустілий (про дім, вулицю і т. ін.).

Мовчать квартали неживі (В. Сосюра).

6. перен. Відірваний, далекий від життя, від дійсності (про твори, тематику); неактуальний.

Писати щось неживе;

// Невиразний, необразний, блідий (про слово, мову).

Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? Вогнем і кров'ю наливай ущерть Свої пісні (Л. Первомайський).

7. лінгв. Який стосується різноманітних явищ, предметів, що не належать до живих істот.△ Нежива́ приро́да див. приро́да.

◇ (1) Як (мов, нена́че і т. ін.) неживи́й:

а) (зі сл. ходити, йти і под.) дуже повільно, мляво без жвавості, без бадьорості.

– Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу! – думала баба Зінька, поглядаючи на дочку, – а то ходе [ходить] як нежива, робе [робить] діло, мов сонна (І. Нечуй-Левицький);

б) позбавлений життєвої енергії, бадьорості, дуже слабкий фізично.

Прийшли жнива, ходить жінка як нежива; а як прийшла Покрова, то й жінка здорова (прислів'я);

І де ті в Господа взялися Усякі штучнії їства? Сама ж [жінка] неначе нежива На плечі пада... Напоїла, І нагодувала, І спать його, веселого, В коморі поклала!.. (Т. Шевченко);

в) нерухомо, без зміни положення.

А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов);

// нерухомий, блідий і т. ін.

Я теж плакав, особливо коли труну опускали в яму, а мати спочатку щось кричала й ридала, а потім зробилась як нежива, і на неї бризкали водою (Л. Смілянський);

г) приголомшений чимсь, дуже наляканий, вражений, заціпенілий.

В палаті світлій ліжко біле, на нього Зою положили. І я стояв мов неживий... (В. Сосюра);

Юрко сам прийшов до хати, і дівчина мов нежива застигла біля столу, не знаючи що сказати йому (М. Стельмах).