неживий

МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Ну, ви і мертвих збудите, — сказав Андрій Іванович (Вас. Шевчук); Жінка.. розповідала Василеві, що у Мехтодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Яновський); Коло мене І сестра, і мати Зарізані, обнявшися, Зо мною лежали; І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої (Т. Шевченко); (Шумейко:) Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (І. Микитенко); Поліцай, якого скинули з шостого поверху, вже лежав на тротуарі бездиханний (П. Панч); — Зараз начальство з громадою присудили, як Векла є бездушная, і сина, і приньмита нема й не буде, то землю її узяли у общественну (Г. Квітка-Основ'яненко); Дохла риба плавала коло берегів (І. Нечуй-Левицький).

МЕ́РТВИЙ (такий, як у мерця; який нагадує мерця); МЕРТВО́ТНИЙ, МЕ́РТВЕ́ННИЙ, МЕРТВЕ́ЦЬКИЙ, НЕЖИВИ́Й (перев. про обличчя, очі, голос тощо). Усі панни й панії, обважнілі од страху, в одну мить встали. У всіх мертві очі стали живі й пояснішали (І. Нечуй-Левицький); Мертвотна блідість пойняла все її лице (Ю. Мушкетик); Раптом чорні постаті, всі три разом, повернули до нього мертвенні крейдяні обличчя (О. Донченко); Капітан, блідий і холодний, як труп, глядів на Гуртера мертвецькими очима (І. Франко); (Кассандра: (якимсь неживим голосом):) Тут є такі, що іншу втіху знайдуть (Леся Українка).

МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Сосюра); Оленчук повагом бреде поміж бур'янами, оглядає перед собою бурий безжиттєвий степ (О. Гончар); Соняшники.. мали зелений і свіжий вигляд. Земля поміж них не здавалася безживною і приреченою (з журналу). — Пор. безлю́дний.

НЕВИРА́ЗНИЙ (про думки або мову людини, про саму людину чи колектив, про мистецькі та наукові твори і т. ін. — позбавлений своєрідності й виразності, без живих, яскравих, індивідуальних рис), БЕЗБА́РВНИЙ, БЛІДИ́Й, СІ́РИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ, НЕЖИВИ́Й, БЕЗКРО́ВНИЙ (про художній твір, літературного героя тощо — не наповнений конкретним життям); БЕЗПЛО́ТНИЙ заст. (перев. про художній образ); СУХИ́Й (про мову, стиль і т. ін. — без емоційних подробиць, неяскравий). Дотеперішнє товариство імені Леонтовича було організацією досить невиразною (В. Еллан); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетону (С. Васильченко); Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде (М. Коцюбинський); — В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани (О. Гончар); Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? (Л. Первомайський); Індивідуаліст — творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан); Писали вони свої власні роботи суконною, безбарвною, сухою мовою (М. Рильський). — Пор. 3. буде́нний.

НЕЖИВИ́Й (який не належить до тваринного або рослинного світу), НЕОРГАНІ́ЧНИЙ книжн.; МЕ́РТВИЙ підсил., БЕЗДУ́ШНИЙ підсил., БЕЗЖИ́ВНИЙ підсил., БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ підсил., рідше (ужив. перев. у мові художньої літератури). Жива і нежива природа; — Чи ж можна мати світлий погляд на життя, живучи в тіснім, смердючім місті, ..де замість права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує тебе... (М. Коцюбинський); З прислугою (пані) обходилася, як з худобою або бездушними меблями (І. Франко); — А океан, живий, вічний океан, хлюпає в борти, б'є в підніжжя цієї сталевої безжиттєвої скелі (корабля) (О. Гончар).