1. Словник української мови Грінченка

ну

Ну

1) меж. Ну, їсть! нівроку! Ном. та ну бо кажіть! Да говорите же!

2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. ІІ. 10.

3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами. Рудч. Ск. І. 78.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ну — ну 1 вигук незмінювана словникова одиниця ну 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ну — I виг. 1》 Уживається для висловлення заохочення, спонукання до дії (перев. з дієсл. наказ. сп.). || Уживається для висловлення спонукання до припинення дії. || Уживається для висловлення погрози, перестороги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ну — НУ¹, виг. 1. Уживається при висловленні заохочення, спонукання до дії (перев. з дієсл. наказ. сп.). – Ну, разом! – закричав, – напрімо! І недовірків сокрушімо (І. Котляревський); – Ну, бий! бий! – Олександра присунулась до Насті, аж налізла на неї. Словник української мови у 20 томах
  4. ну — до бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері; к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін) ма́тері кого, що і без додатка, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу. Фразеологічний словник української мови
  5. ну — Ну, виг.; ну-ну́; ну́ бо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ну — НУ¹, виг. 1. Уживається при висловленні заохочення, спонукання до дії (перев. з дієсл. наказ. сп.). — Ну, разом! — закричав, — напрімо! І недовірків сокрушімо (Котл., І, 1952, 254); — Ну, бий! бий! — Олександра присунулась до Насті, аж налізла на неї. Словник української мови в 11 томах