осуд

Значення в інших словниках

1. осуд — о́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. осуд — О́суд. 1. Думка, міркування, погляд, судження. Відповідь др. Воляна в тій річи ще більше скріпила мій осуд (Б., 1895, 8, 2); Не можуть осудити ніякої справи безсторонно, не втягнувши в осуд личних антагонізмів, зависти і підозріня (Б. Українська літературна мова на Буковині
3. осуд — Осудження, несхвалення, нагана, огуда, д. погудка; ЗСТ. засудження, засуд. Словник синонімів Караванського
4. осуд — -у, ч. 1》 Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. || Міра покарання за що-небудь. 2》 рідко. Категорично висловлена думка про кого-, що-небудь; присуд. 3》 Те саме, що засудження 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осуд — О́СУД, у, ч. 1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. На людський поговір, на осуд суспільства вона .. не вважала (І. Словник української мови у 20 томах
6. осуд — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
7. осуд — О́СУД, у, ч. 1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. На людський поговір, на осуд суспільства вона.. не вважала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах