осуд
Осудження, несхвалення, нагана, огуда, д. погудка; ЗСТ. засудження, засуд.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осуд — о́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- осуд — О́суд. 1. Думка, міркування, погляд, судження. Відповідь др. Воляна в тій річи ще більше скріпила мій осуд (Б., 1895, 8, 2); Не можуть осудити ніякої справи безсторонно, не втягнувши в осуд личних антагонізмів, зависти і підозріня (Б. Українська літературна мова на Буковині
- осуд — -у, ч. 1》 Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. || Міра покарання за що-небудь. 2》 рідко. Категорично висловлена думка про кого-, що-небудь; присуд. 3》 Те саме, що засудження 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- осуд — О́СУД, у, ч. 1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. На людський поговір, на осуд суспільства вона .. не вважала (І. Словник української мови у 20 томах
- осуд — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
- осуд — О́СУД, у, ч. 1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. На людський поговір, на осуд суспільства вона.. не вважала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- осуд — Осуд, -ду м. Осужденіе. Єв. Мр. ІII. 29. Приймуть ще тяжчий осуд. Єв. Л. XX. 47. Словник української мови Грінченка